Додому > Новини > «Працювати з такими дітьми не просто»

«Працювати з такими дітьми не просто»

Наталія Келеман, яку ви бачите на фото з сином та донькою, – керівниця громадської організації «Бродівське районне добровільне товариство захисту дітей з інвалідністю «Надія» і мама двох діток – шістнадцятирічного Владислава і шестирічної Анастасії.

У Бродах вона проживає вже 22 роки. У далекому 2000 вона приїхала у наше місто із Закарпаття, щоб вступити тоді ще до Бродівського педагогічного коледжу.

– Вийшовши на вокзалі, я сказала, що тут не залишуся ні на годину, – розповідає Наталія. – Але не так сталося, як гадалося. Доля розпорядилася так, що залишилася тут фактично на все життя. Це вже моє рідне місто.Коли росія напала на Україну змушена була виїхати з Бродів. Напевно вперше за стільки років мені не хотілося звідси їхати. Раніше, як кажуть, їхала з дому додому. Цього разу було страшно. Думала, чи повернуся чи ні, не хотілося лишати друзів, знайомих, роботу.

Очолила громадську організацію Наталія у 2014 році і вона стала для неї другою домівкою.

– У мого сина Владислава тяжка форма аутизму. Вперше я прийшла у «Надію» як мама дитини з інвалідністю, – продовжує Наталія свою розповідь. – Ми з сином брали участь у різних заходах, заняттях. І йому, і мені тут подобалося. Згодом я вже стала організовувати заняття самостійно, знайомилася з діяльністю організації. У 2014 – стала її керівницею. Працювати з такими дітьми дуже не просто. Можливо мені легше це вдається тому, що маю свою таку проблему, знаю, як з такими дітьми поводитися.

У громадській організації «Бродівське районне добровільне товариство захисту дітей з інвалідністю «Надія» реалізується програма денного догляду. Тут проводяться заняття для загального розвитку, творчі заняття і обов’язково церемонія чаювання, де її учасники п’ють чай з печивом і спілкуються.

– На даний час у нас є 20 дітей і молодь, – каже керівниця громадської організації. – Приєдналися зараз до нас і сім’ї переселенців, які мають дітей з інвалідністю. Приходять і здорові хлопчики й дівчатка. Ми проводимо різноманітні майстер-класи. Ось протягом травня-червня готуватимемо сувеніри до Дня захисту дітей, для наших захисників. Випікатимемо пряники для Львівського волонтерського центру. Зараз виготовляємо квіти до Дня матері.

Планів на майбутнє у Наталії ще багато. Лиш би швидше закінчилася війна. Сумуємо з Анастасією за Владиславом, бо змушена була залишити його у бабусі на Закарпатті. У Бродах він важко переносив сирени і повідомлення про повітряну тривогу. Там йому спокійніше.

– Бути очевидцями жахливих подій війни, що вже понад два місяці триває у нашій країні, психологічно важко не тільки дорослим, а й дітям, адже вони переймають тривожність від нас. Ми дуже чекаємо на нашу перемогу. І вона обов’язково буде.

Надія ЗАБОКРИЦЬКА.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *