Додому > Новини > Патріот рідного краю

Патріот рідного краю

31 січня минає 100 років від дня народження нашого відомого земляка, великого патріота України, краєзнавця, доброчинця Юліяна Чорнія (1922-2013).

Юліян Чорній народився 31 січня 1922 року на Старих Бродах, у сім’ї Йосипа Чорнія і Євремії з роду Фещук. У Юліяна був брат Омелян, замордований НКВД у 1941 році, та сестра Надія (померла у США).

Початкову та середню освіту Юліян здобув у Бродах. У 1938 році вступив у ряди юнацтва Організації Українських Націоналістів (ОУН). Під час першої більшовицької окупації, як політичний біженець, змушений був емігрувати до Німеччини. Перебував у місцевості Ватенштедт у Західній Німеччині. Звідти переїхав до Холма, де завершив гімназійну освіту.

З початком німецько-радянської війни, у 1941 році брав участь у похідних групах ОУН, виконував функцію зв’язкового в Галичині й на Волині. У 1942 році був вишкільником молоді на Брідщині, а в 1943 році зголосився добровольцем до Української Дивізії «Галичина».

Перед вступом до офіцерської школи (липень 1944 р.) пройшов рекрутський та підстаршинський вишколи. У чині хорунжого брав участь у фронтових боях Дивізії в околицях міста Фельдбах у Штирії (Австрія). У той час Дивізія «Галичина» склала присягу на вірність Україні й була перейменована на Першу Українську Дивізію Української Національної Армії (1 УД УНА) під командою генерала Павла Шандрука. Після закінчення війни, за наказом ген. Шандрука, дивізія перейшла до західних альянтів. Разом з побратимами перебував у таборах інтернованих у Белярії і Ріміні в Італії. У 1947 році був перевезений з табором полонених до Англії.

Після звільнення з полону Юліян переїхав з Англії до Мюнхена (Німеччина), де працював в бюро філії Злученого Українсько-Американського Допомогового Комітету (ЗУАДК).

У 1957 році емігрував до США й оселився в м. Чикаґо, штат Іллінойс. Одружився з Галиною Горпенюк, з котрою мали двоє дітей, Надію й Ігоря. Галина померла передчасно. У 1979 році Юліян одружився вдруге з Теофілією Чучман. У США працював спершу механіком-машиністом, пізніше електромеханічним дизайнером. Брав активну участь у роботі українських комбатантських організацій: Об’єднанні колишніх вояків-українців в Америці, Станиці Братства Колишніх Вояків 1 УД УНА в м. Чикаґо. Декілька разів поперемінно обирався головою та секретарем Станиці. Юліан Чорній був членом Українського Народного Союзу й Братського Союзу, а також довголітнім головою та секретарем церковного Братства св. Михаїла у Палатайні. Публікувався в українських часописах в Америці («Вісті Братства колишніх вояків І УД УНА», «Вісті комбатанта», «Свобода»).

Наш славний земляк – один з головних ініціаторів та організаторів проведення Всесвітніх з’їздів брідщан, був головою Комітету Брідщан Америки. Входив до складу комітету регіоналістів, які працювали над дослідженням історії рідного краю. Разом з Я.Чумаком (Ярославом Чумою) та іншими вихідцями з Брідщини підготував і видав першу книгу «Броди і Брідщина» (Торонто, 1988), в якій було опубліковано його унікальне дослідження з історії Старих Бродів та зібрані ним матеріали про Олександра Вислоцького (1896-1941).

Після відновлення самостійності України декілька разів приїжджав на батьківщину. Першим відгукнувся на заклик про допомогу у спорудженні храму Собору Пресвятої Богородиці і св. Теклі на Старих Бродах. З цією метою в м. Чикаґо організував комітет зі збору коштів на будівництво церкви. Провадив харитативну діяльність: надсилав кошти на подарунки для дітей на свято Св. Миколая і для старших людей старобрідської громади. Вважав себе парафіянином церкви Святої Теклі, яку завжди відвідував під час візитів в Україну.

У 1995 р. Юліян Чорній разом з іншими ветеранами дивізії взяв участь у поїздці до Австрії (у 50-ту річницю боїв), де відвідали місця битв та могили побратимів.

Юліян Чорній входив до редколегії другого історично-мемуарного збірника «Броди і Брідщина» (Броди, 1998). Він був спонсором ряду культурних, краєзнавчо-дослідницьких, просвітніх проєктів на Брідщині, матеріально підтримував бідних і старших людей в Україні.

Був товариською, доброю людиною, любив жартувати. З дружиною Теофілією жили в любові, багато подорожували. Постійно цікавився подіями в Україні та на Брідщині. Вболівав за долю Української держави, шкодував, що країною керують ворожі елементи, а нарід не має єдності. Однак, не переставав вірити у краще майбутнє України.

Помер 20 січня 2013 року в Палатайн (недалеко Чикаґо), штат Іллінойс, США. Похований на українському цвинтарі в м.Чикаґо (США).

Василь СТРІЛЬЧУК.

Підготовано за матеріалами, наданими родиною, спогадами побратима Володимира Мотики, відомостями Бродівського історико-краєзнавчого музею.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *