Додому > Новини > Життя очима судді

Життя очима судді

Сотні годин судових засідань, надрукованих аркушів, людських історій… Та вирішальне слово саме за суддею. Він незалежний, ставить крапку між суперечками адвоката і прокурора, оголошує остаточний вирок та захищає людські права.

 

У Бродівському районному судді нині працює лише двоє суддів. Одна з них – Анна Олександрівна Бунда. Вона родом із села Сморжів, що на Радехівщині. Спершу навчалася у Луцькому педучилищі, а потім в університеті ім. І. Франка у Львові, на юрфаці. Жінка здійснює правосуддя уже 15 років, але до цього йшла через різні посади. Спершу була секретарем, потім секретарем судових засідань, згодом судовим виконавцем, а у 2005 отримала місце судді на п’ять років, так звана «суддя-п’ятирічка». Коли термін закінчився, пройшла обов’язкову атестацію й отримала безстрокове призначення – до 65-ти років. Бо, наприклад, у США судді працюють пожиттєво. Нещодавно А. О. Бунда проходила кваліфікаційне оцінювання у Києві. Іспити, тести на психічний стан, практичні завдання, співбесіди на доброчесність, крок за кроком, і кінцевий результат – успішно пройдено.

«Суддя завжди повинен вчитися», – стверджує Анна Олександрівна. Адже є зміни у законодавстві, за якими потрібно постійно слідкувати та вивчати. Її маленька команда – це помічник та секретар. З ними працювати легше, адже іноді може бути до 20-ти судових засідань в день. Її вірний товариш на роботі – кримінально-процесуальний Кодекс України, без якого не проходить жодне судове засідання. А дрес-код у суддів – чорна мантія як символ неупередженості, без неї не можна проводити судовий процес. Мантію одягає не жінка чи чоловік, мантію одягає суддя. Особливо в ній некомфортно літом, коли у залі спека, а вага шерстяної мантії 2,5 кг.

Найважче сприймаються справи про відібрання дітей, вони залягають на серце, особливо, коли ти маєш свою дитину. Будучи завжди в епіцентрі людських проблем, можна отримати емоційне вигорання. Тоді якість та ефективність роботи впаде до нуля. Анна Олександрівна з такою проблемою не зіштовхувалася. Вона розуміє, що не можна жити лише роботою, потрібні вихідні та позитивні емоції. Їй допомагає спорт – тричі на тиждень ходить на пілатес. А найкраща допомога від емоційного навантаження – подорожі із сім’єю, навіть за місто, на природу. Чоловік Ігор та донька Марія завжди підтримують її, не нарікають, коли довше затримується на роботі. 20-річна Марія пішла шляхом мами – зараз навчається на 4 курсі юридичного факультету. Анні Олександрівні подобається її робота, спілкування з колегами-суддями, подобається набувати досвіду та тягнутися до вищого рівня.

Ліна ВОЙТЮК.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *