За його плечима нелегкий фронтовий досвід…

Зі своїх 26 років 8 лейтенант Володимир Ярославович Мудрик віддав Збройним силам України. За цей час він пройшов ланки військової служби від стрільця до командира роти і найгарячіші точки на передовій у зоні АТО. Степанівка, Чорнухине, Логвинове, Дебальцевський котел, курган Савур Могила, Артемівськ – таким був бойовий шлях воїна, якому тоді щойно виповнилося 20 років.

АТОвці говорити про війну не люблять. Не багатослівний і Володимир. Але період життя, проведеного у самому пеклі війни, не можна викреслити ні з його біографії, ні з його пам’яті. За його плечима нелегкий фронтовий досвід – обстріли «градів» і шалені атаки ворога.

– Життя любило, оберігало й рятувало мене не один раз, – каже офіцер. – Я народився у день святого Володимира Великого. На честь його мене й назвали і він мене охороняє. Бували дні, що по сто разів промовляв молитву «Отче наш». Жити хотілося. Неправда, що на війні не буває страшно…

Він народився у сім’ї військового. У тата Ярослава і мами Світлани Володимир єдиний син. Військова справа йому подобалася з дитинства – мріяв наслідувати батька. Закінчивши Бродівську ЗОШ №3, спочатку вступив на навчання до Радивилівського професійного ліцею. А коли виповнилося 18 років, у 2011 році – вступив на військову службу за контрактом. Розпочав її стрільцем у військовій частині, що дислокується у Бродах на Червоних казармах. Згодом, у зв’язку з реформуванням був переведений у 30 окрему механізовану бригаду у м.Новоград-Волинський.

«Тридцятка» вирушила на Донбас ще у березні 2014 року і вела важкі бойові дії на передовій. Бійці перебували під обстрілами з «градів» і важкої артилерії, в селі Степанівка ворог кинув проти них 22 танки.

– Сьогодні село Степанівка існує тільки на карті, – говорить лейтенант Мудрик. – Цей, колись обжитий населений пункт, перетворився на місце відчайдушних боїв. Зруйновані будівлі прошиті наскрізь осколками. Місцеві жителі виїхали.

Пройшовши бойовими дорогами Донбасу, перебуваючи вже на посаді командира бойового відділення Володимир Мудрик вступив на навчання до Академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, яку успішно закінчив у 2019 році. І був скерований на службу у 16 окрему бригаду армійської авіації в м. Броди. Як зазначає заступник командира частини підполковник Михайло Шур, молодий офіцер з перших днів зарекомендував себе відповідальним і принциповим командиром. Напередодні Дня збройних сил України лейтенант Володимир Муд­рик отримав підвищення по службі.

Він безмежно вдячний за підтримку батькам і дружині. Свою долю – дружину Надію – зустрів під час відпустки ще у 2014 році на дні народженні у сусідки. П’ять років кохана чекала його – спочатку з війни, а потім, коли закінчить навчання в академії. Цьогоріч у січні Надія та Володимир поєднали долі, а лелека приніс їм синочка Костянтина.

– Вступаючи на військову службу, не думав, що доведеться воювати, – говорить офіцер. – Колись мій дідусь казав, що є така професія захищати Батьківщину. І я буду її захищати заради сина, дружини, батьків. Сьогодні багато хто ховається від армії. А я не шкодую про свій вибір. І якщо у майбутньому мій син обере професію військового – я не заперечуватиму, а ще й допоможу йому. Російського агресора треба гнати з України. Якщо ми не захищатимемо Україну на сході, то ворог прийде сюди.

Володимир Мудрик вірить, що війна закінчиться і в нашій країні буде мир. Адже заради цього він ризикував найціннішим – власним життям.

Надія ЗАБОКРИЦЬКА.