З поглядом у майбутнє і досвідом минулого…

У Підкамені відбулося ряд заходів, пов’язаних зі створенням у селищі центру, в якому б розмістилися музей, хостел та вільний простір. Був, зокрема, організований мною круглий стіл на тему «Візія Підкаменя через минуле в майбутнє». Захід відвідали чимало краєзнавців, істориків, колекціонерів, вчителів, священиків і тих людей, кого зацікавила ця тема, знавців історії нашого краю.

У Підкамені існує проблема з туристичною інфраструктурою. Під час засідання круглого столу обговорювалося питання створення музею. Я запропонував своє бачення майбутньої експозиції, що мала б складатися з двох частин: одна – присвячена Підкаменю як населеному пункту та релігійному життю селища. Вона мала б проілюструвати економічну та побутову історію містечка. На мою думку, слід звернути увагу на національно-визвольну боротьбу та масштабні військові конфлікти, що торкалися Підкаменя, окремо показавши мультикультурність краю. У другому експозиційному відділі плануємо представити язичницький, православний і католицький періоди у житті Підкаменя. Звичайно, тут слід говорити про гору Рожаницю та Камінь як культові місця язичників і різних конфесій християн. Доцільно також згадати сакральне каменерізне мистецтво у містечку.

Створення музею дасть можливість вирішити декілька проблем: зокрема, збирання та збереження артефактів, окремі з яких ми представили під час засідання круглого столу, вивчення та популяризацію історії краю, створення платформи для комунікації широкого кола істориків, музейників, мистецтвознавців, громадськості і влади.

Я вже довгий час цікавлюся історією Підкаменя та околиць, бо, направду, вона є багатогранною та насиченою. Тому і обрав такий профіль для навчання і праці у майбутньому. Ще з шкільних років організовував цікаві, пізнавальні заходи у Підкамінській ЗОШ І-ІІІ ст., пов’язані з історією містечка та краю, записував інтерв’ю у старожилів у рамках проекту «Локальна історія», складав екскурсійні маршрути та проводив екскурсії. А зовсім недавно разом з Надією Мацібродою-Януш ми перемогли у відборі проекту БУР (Будуємо Україну разом) від Львівської освітньої фундації, що дасть можливість нам відновити частину будинку колишнього побуткомбінату та створити там заплановані об’єкти. Ми зібрали ініціативну групу з представників влади, громадськості, керівників різних інституцій та духовенства і разом виробили певне бачення реформації закинутого будинку побуту. Якщо питання створення хостелу є сьогодні не нагальним, бо це третій і останній етап освоєння приміщення, проблема зі створенням вільного простору також не викликає дискусії, то створення музею у Підкамені є сьогодні темою для обговорення не тільки у містечку, але і в ширших інтелектуальних колах.

У Бродівській районній газеті «Голос відродження» №2 від 10 січня 2020 року прочитав аж дві статті, присвячені питанню створення музею у Підкамені. Дуже радий, що відбувається дискусія, адже тільки спілкуючись можна побачити іншу точку зору та погляди людей. Журналіст Галина Петрусь була запрошена на наше зібрання і її стаття «Візія Підкаменя через минуле в майбутнє» – проєкт від БУР, цікава інформативно-пізнавальним змістом. Свій матеріал «Який музей потрібен у Підкамені?» опублікував і краєзнавець Дмитро Чобіт, який також відвідав засідання круглого столу, й дуже розлого виклав своє враження від цієї ідеї створення музею. Проте не з усіма ідеями і пропозиціями автора можу погодитися. Щоб логічно викласти зміст думок пана Дмитра, з якими я не погоджуюся, чи простих неточностей у його роботі, пропоную проаналізувати окремі аспекти статті.

А почати слід з другої її частини «Із основної доповіді», де йдеться про те, що я під час засідання круглого столу не згадував про два дохристиянські печерні храми, а головну увагу в релігійному житті Підкаменя звернув на Домініканський монастир. Найперше слід говорити про дві печери у Підкамені – про них як туристичні об’єкти розповів Андрій Корчак. Я про них не згадував, бо не вважаю, що вони є печерними храмами. Адже свого часу історик Ярослав Онищук у своїх працях аргументовано довів, що печери створені людською рукою, внаслідок видобування каменю для будівництва оборонних споруд монастиря і ніякими печерними, тим більше дохристиянськими храмами, вони не були. Думка пана Дмитра стосовно печер не має достатньої доказової бази і є лише однією з теорій, що цілком ймовірно може бути хибною.

Цікава також думка про те, що основою релігійного життя у Підкамені (з моєї доповіді) є Домініканський монастир. Ця святиня сьогодні одна з найкращих та масштабних в Україні пам’яток архітектури. Проте на цьому зібранні лунала думка про можливу кооперацію нашої діяльності з паломницьким центром у монастирі, що має незабаром з’явитися. На це я відповів, що слід дещо розмежувати діяльність у монастирі та процеси, що проходять у самому містечку, тому не бачу в найближчому майбутньому такої кооперації. Напевно, пан Дмитро опустив цей момент.

Слушною була думка пана Дмитра стосовно збирання та збереження артефактів. Проте тоді ми обговорювали проблему, що неможливо представити цілісну картину історії Підкаменя виключно автентичними речами. Тому й слід буде поєднувати старожитності з різного роду копіями чи сучасними реконструкціями. Зрештою, така практика присутня у більшості музеїв.

Одним з важливих питань, що піднімалося, було питання інтерактивності музейної експозиції. Проте необхідно наголосити, що основою роботи будь-якого музею є збирання та збереження старожитностей, що не суперечить сучасним підходам до музейної справи.

Хорошими прикладами схожих музейних установ можуть стати Краєзнавча бібліотека Анатолія Недільського в селі Скнилів або Музейно-культурний центр «На Унтервалю» в селі Підгайчики, що на Золочівщині.

І на завершення, коротко торкнуся часто вживаного терміну «креативний» в контексті музейного простору. Я не філолог і не претендую на вичерпність у цьому питанні, проте тлумачні словники пояснюють значення слова «креативність» як здатність до генерування нових оригінальних ідей та їх втілення. Слова «креатура» та «креативність» є співзвучними, але не спільнокореневими, тому лексичне значення їх зовсім різне. Для прикладу, ми ж не ототожнюємо слова «літо» і «літак» чи «вода» і «водій»?

Створення музею потребує великих ресурсів – часу та зусиль. Тому найпершим кроком до нашої мети має стати історична наукова конференція, яку ми плануємо провести вже цього року. Радо запрошуємо всіх до співпраці та участі у конференції.

Ігор Букало,
модератор проєкту.