З любов’ю та працею…

Як молоді сім’ї облаштовують своє життя у селі

Здавалося б, у Голубиці, що за 40 кілометрів від Бродів, вже давно мало б не залишитися молоді. Але, як не дивно, тут створюються нові сім’ї (у цьому році вже народилося 5 дітей), є футбольна команда, де немає легіонерів, зате є багато талановитих юних гравців, функціонує школа і 6 магазинів. Мій дідусь, який родом з цих країв, розповідав, що ще за часів Союзу, з цього села молодь масово не виїжджала, а залишалася жити тут. На щастя, ця тенденція збереглася і до наших днів, тоді коли інші села «старіють».

Отримавши редакційне завдання, я ні на мить не задумувалася, куди поїду. Звичайно ж у Голубицю! Тут живе молода сім’я Совінських, яка б не проміняла свою домівку у цьому віддаленому селі на квартирний мегаполіс. 32-річний Іван та 25-річна Леся побралися у 2013 році, а за 2 роки почали злагоджувати власну господарку, що залишилася їм у спадок. Хату реконструювали повністю, залишивши від старої лише фундамент і дві стіни. Леся теж не стояла осторонь від цієї роботи. Жодного майстра сім’я не наймала. Допомагали друзі, батьки та молодші брати Івана Роман і Мар’ян, якого після строкової служби відразу ж на рік призвали в АТО. До речі, з Голубиці багато молодих хлопців були на війні з самого її початку. Про них ми писали у публікації до Дня Захисника Вітчизни.

Чоловік створив для сім’ї зручні та затишні умови, адже 5 місяців тому пара вдруге стала батьками після народження Максимчика – братика 6-річної Вероніки. Іван збудував сучасну твердопаливну котельну, два льохи, а на подвір’ї встановив батут та гойдалку. У майбутньому сім’я планує завершити ремонт другого поверху та побудову гаражу.

Живе молоде подружжя нічим не згірш, як у місті. Комфортно облаштоване житло, з усіма зручностями цивілізації, пару сотиків городу з садком, а ще – улюбленці кіт і пес. Донька Вероніка рідко сидить з ґаджетами, тому що грається на подвір’ї або бігає до дідуся з бабусею, які живуть за 150 метрів від них.

За фахом Іван електрик, але сьогодні працює вальщиком лісу у Підкамінському лісництві. Роботу свою любить. Майже все зароблене вкладає у будинок. Леся вивчилася на бухгалтера, та за професією не працювала, каже, що її серце до цього не лежить, опікується сімейним гніздечком. Деколи на підмогу приходить 19-річний Роман, брат чоловіка. Під час інтерв’ю він турботливо годував з пляшечки свого племінника. Крім того, цей хлопець активно займається спортом – він форвард голубицького футбольного клубу.

Приємно бачити такі сім’ї, які і у селі можуть знайти перспективи та реалізуватися.

Ліна ВОЙТЮК.