Додому > Новини > Ювілейні дати фермера

Ювілейні дати фермера

Серпневий день добігав свого кінця. Та навіть надвечір’я не могло погасити нестерпну спеку, що владно проникала у затінок дерев. Не кожного року природа дарує таку сприятливу жнивну пору хліборобам, щоб вчасно впоратися із збиранням хліба. Такими думками обмінюємося із Михайлом Івановичем Паськівим, язлівчицьким фермером, стоячи біля його реконструйованого зернового складу. Власне, ми очікували чергову вантажівку із збіжжям, яке обмолочував комбайн на пшеничному полі. Тож принагідно пригадалася народна поговірка: «Не той хліб, що у полі, а той, що у коморі».

– Подивіться, яке добірне зерно цьогоріч намолочуємо, – запрошує Михайло Іванович оглянути складські засіки. Справді, золотисті купи збіжжя радують око. Зернини дійсно увібрали в себе не тільки поживу поля, а й щедрі сонячні промені, що подарувало їм нинішнє літо.

Хоч про врожайність фермери, з огляду підприємництва і кон’юктури, говорять неохоче, все ж дізнаюся, що пшеничне поле фермера Паськіва видає по 60 центнерів зерна з гектара, що для тутешніх земель є майже рекордним показником.

– На більше сподіватися годі, адже мінеральна пожива щороку зростає у ціні, – розмірковує Михайло Іванович. Додамо до його слів, що і пальне, і засоби захисту рослин, і технічне обслуговування далебі не дешевшають.

Нашу розмову перервав гуркіт автомобіля, що зупинився біля складу, і Михайло Іванович кинувся давати вказівки шоферу Василю Гузю, у який засік засипати збіжжя. Продовжили її вже у невеликій кімнатці, яку фермер пристосував під свою контору. Торкнулися ряду проблем фермерського життя-буття, які реально доводиться вирішувати не тільки Михайлу Івановичу, а й фермерству в цілому…

Рівно двадцять років тому започаткував М.Паськів свою справу, об’єднавши орендовані земельні паї язлівчан у фермерське господарство під милозвучною назвою «Збіжжя». Взявся за це з повною відповідальністю, адже за плечима мав чималий досвід роботи у сільськогосподарському виробництві на посаді інженера-механіка у кількох господарствах Брідщини. Варто також зазначити, що на початку української незалежності державна політика щодо розвитку фермерства мала свої пріоритети, оскільки великі агроформування, які у народі назвали «латифундіями», ще не мали такого розвитку, як у наші дні. Тоді ще можна було освоювати проєкти як зернового, так і тваринницького розвитку, садівництва, рибоводства тощо. Та з часом пропагований урядом лозунг «Фермерство врятує українське село» так і не зійшов з високих трибун у реальне життя, а фермери стали кісткою в горлі для крупних олігархів-землевласників. Відтоді розпочалася справжня боротьба за виживання малого фермерства, а з іншого боку – за його знищення. Саме через бюрократичну тяганину місцевого чиновництва, високі банківські ставки, зловживання землевпорядних служб, неспроможність держави виконати свої зобов’язання перед селом і почав згасати ентузіазм фермерського руху. Залишалися лише ті, хто, не злякавшись реальних труднощів і хліборобського ризику, продовжував вести свою справу. Не минали ці проблеми і язлівчицького фермера.

– Були такі моменти, – згадує Михайло Іванович, – коли виникало бажання кинути все це і зажити спокійним, безтурботним життям, яке обрали собі інші спеціалісти сільського господарства. Та у душі і думках все ж переміг оптимізм. Можливо цьому сприяла хліборобська генетика і любов до землі, адже рід Паськівих на Підкамінщині з діда-прадіда славився вмінням господарювати.

І ще про одну сферу фермерського життя Михайла Івановича Паськіва хочеться повести мову. Раніше це називали сімейним підрядом, а сьогодні – сімейним бізнесом. Так на підмогу батькові прийшов син Віталій, а дочка Леся допомагає у веденні бухгалтерського обліку та підготовці звітів для податкових органів. На дружину Віру Іванівну покладені обов’язки харчування працівників у відповідні сезонні роботи. Зять Паськівих Андрій прославився на Брідщині як досвідчений садівник. Допомагають йому у збиранні садівничої продукції, до речі екологічно чистої, теж усі члени сім’ї. А ще ноу-хау для цієї родини є перші кроки у вирощуванні овець, кіз, чорнопородних свиней та догляд за пасікою. Тут найбільшим ентузіастом є син Віталій.

«Приклад родини Паськівих, їх сімейний бізнес повчальний для сьогоднішнього села, яке, на жаль, терпить як економічний, так і соціальний занепад», – наголосив провідник фермерства на Брідщині А.А.Биць. І цю позицію мають підтримувати як державні органи, так і політики усіх рівнів. Цього вимагає і процес децентралізації, адже бюджет майбутніх об’єднаних громад має формуватися саме на економічній основі.

Не стоїть осторонь потреб громади села і фермер М.І.Паськів, беручи участь в усіх благодійних заходах. При відновленні сільського храму виділив кошти на перекриття, інші потреби. Та найголовніше те, що у фермері односельчани бачать дбайливого господаря, який любить землю, вміє порадити, допомогти людям.

Підсумовуючи нашу розповідь про М.І.Паськіва, варто наголосити, що за двадцять років фермерської діяльності він зумів довести не на словах, а на конкретних справах живучість цієї форми господарювання на селі. І хоч фермерство на Брідщині поки що налічує біля 40 господарств, їх кількість неодмінно зростатиме. І запорукою цього має стати спадкоємність хліборобських поколінь. Йти до землі, а не тікати від неї – це має стати неписаним хліборобським правилом.

Днями М.І.Паськів зустрічатиме поважні ювілейні дати – 70-річчя з дня народження і 20-річчя фермерства. Тож хочеться побажати йому великого хліборобського ентузіазму, здійснення усіх мрій і задумів у його нелегкій фермерській справі.

Богдан ЗРОБОК,
член Національної спілки журналістів України.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *