Додому > Новини > Їх об’єднує любов до свободи і мотоциклів

Їх об’єднує любов до свободи і мотоциклів

З 31 липня до 2 серпня у Бродах відбувався мотопікнік байкерів. Основною локацією цього заходу стала територія колишнього табору відпочинку «Юність». А організувала його мотоспільнота Бродівщини. До нашого древнього міста на 350 байках завітали більше 600 байкерів з різних куточків України. Найстаршому Борису із Червонограда – 78 років. Один з організаторів – бродівчанин, який відмовився назвати своє і справжнє ім’я, і байкерське прізвисько, на моє запитання про мету цього пікніка зазначив, що це зустріч з друзями, зміцнення дружніх стосунків і взаємодопомоги на дорогах.

– Це байкерський дух, – наголосив він. – Наш байкерський зліт не дуже «розкручений». Організовуємо все силами ініціативної групи. Докладаємося хто чим може. Але мотопікнік вдався. Сприяли і погода, і атмосфера. Ми, як кажуть, «стреснули» Броди.

Варто зазначити, що мій співрозмовник тато трьох дочок. Його захоплення перейняла наймолодша дочка, яка з з 4 років їздить на мотоциклі. Захоплюється і підтримує дідуся і семирічний внук. Отож, байкерська династія продовжується. Сам він сів вперше на мотоцикл, який йому купив дідусь, у 14 років.

У п’ятницю бродівські байкери зустрічали побратимів, пригощаючи традиційними байкерськими 100 грамами, канапочкою, кухлем пива і обов’язково морозивом. Під час реєстрації вручали значок, дизайн якого, а також цікавої фотозони, зробив бродівський байкер «Доцент» Ігор Дацишин. Також цього дня була цікава розважальна програма і дискотека доти, як зазначено у програмі, «поки останній рахіт буде в змозі стояти на своїх двох».

А в суботу вранці, після юшки від організаторів, колона під звуки клаксонів попрямувала через Броди до Підкаменя. Екскурсію у старовинному монастирі байкерам провів о.Андрій. Після спільного фото біля древнього каменя, байкери урочисто і доволі гамірно в’їхали у Броди. Доєднався до байкерської колони і міський голова Анатолій Белей зі своїми внуками на батьківському мотоциклі з коляскою «Дніпро», що має вже більше сорока років, і який його сім’я нещодавно відреставрувала.

На головній площі міста байкери продемонстрували своїх двоколісних «коней», із задоволенням спілкувалися та фотографувалися з бродівчанами. Показові виступи на байку показав стант-райдер «Ромашка» зі Стрия.

Після спілкування з бродівчанами байкери знову повернулися на свою базу в Лагодів, де після обіду проходили різноманітні конкурси і розваги – виступали колективи зі Львова, Рівного, Бродів і фаєр-шоу з Луцька. У гості до байкерів мали можливість запросто прийти і бродівчани, взяти участь у конкурсах, змаганнях, порозважатися і виграти призи.

Байкерський стаж бродівчанина Василя на байкерське прізвисько «Рекс» нараховує уже майже п’ятдесят років. Він з гордістю розповідає, що підтримує його і дружина, яка проїхала з ним 70% території України, а також син і внук, який практично виріс на мотоциклі. Зараз йому уже 22 роки.

– Перший мотопікнік у Бродах ми провели у 2014 році, – розповідає «Рекс». – І він вдався. Тоді приїхали близько 300 байкерів з усієї України, Молдови, Білорусі. Через військові дії на сході України ми не відважувалися проводити такі заходи протягом шести років. Але запитів щодо такої зустрічі нам надходило дуже багато. Тож порадившись з бродівською мотоспільнотою, коли послабили карантин, вирішили все ж зібрати у Бродах байкерів для спілкування. Прибули до нас побратими з Вінничини, Житомирщини, Хмельниччини, Волині, Рівного, Києва, Закарпаття, Івано-Франківщини, Львівщини. Приїхав мій товариш з Польщі. Хочу сказати, що бажаючих було набагато більше. Але співпа­ло так, що у ті дні проходив четвертий мотопробіг єднання – везли два великих прапори – кримсько-татарський і український – з Ужгорода до Чонгара. Я брав участь у такому першому мотопробізі. Також тоді відбувався великий з’їзд «Дорога на Січ».

За словами «Рекса», байкерська гостина у Бродах має свої традиції. Тут обов’язково частують юшкою, морозивом і вареною кукурудзою.

– Цьогоріч зварили і роздали 700 качанів кукурудзи, – сміючись зазначає байкер. – Кухарі були з Чернівців, Кам’янець-­Подільського, Бродів. Взагалі перед мотопікніком довелося добре попрацювати. В народі кажуть, хто приходить у гості – той відпочиває, хто приймає гостей – працює. Адже відпочинковий табір «Юність» стоїть пусткою – все заросло деревами, кущами, травою, мохом. Немає ніякої інфраструктури – ні води, ні електропостачання тощо. Все це ми чистили і облаштовували своїми руками. Тому хочу подякувати всім, хто взяв участь в організації цього заходу.

Звичайно, не могла не поцікавитися, чим взагалі у житті займаються байкери і дізналася, що серед них є люди різні, зокрема, лікарі, прокурори, адвокати, кандидати медичних наук, директори тощо. «Рекс» за основною спеціальністю висотник. Будував ТЕЦ, ГЕС, атомні електростанції, останні роки перед пенсією працював зварювальником на нафто-газопроводах. У байкерському середовищі всі рівні. Тому і прізвиська мають такі дивні – щоб спілкуватися простіше.

– Байкер – це спосіб життя, свобода, – говорить «Рекс». – Є у нас така поговірка – чотири колеса возять тушу, а два колеса – душу. Те, що у нас своя специфічна амуніція, татуювання – ще не значить, що ми якісь «безбашенні». Всі байкерські клуби опікуються дитячими будинками. Мій клуб в Івано-Франківську, називається «Дикий байкер». Ми привозимо дітям подарунки, а вони для нас організовують концерти. Не можна передати словами стан душі, коли бачиш, з якою радістю і старанністю показують концертні номери діти з церебральним паралічем. У Бережанському районі, на Тернопільщині, у селі Рай є дитячий будинок для дітей з особливими потребами. Там є хлопчики і дівчатка, які виросли на моїх очах. Відвідуємо ми дитячі будинки у Коростишеві на Житомирщині, Рожище на Волині, Солотвин на Івано-­Франківщині та інші.

Спілкуючись з «Рексом» зауважила, що відкриваю для себе цих людей зовсім з іншої сторони. Адже, не раз зустрічаючи байкерів, які мчать на автотрасах, проводжаю їх поглядом з якоюсь пересторогою.

– Не треба нас боятися, – говорить дядя Вася (так ще у Бродах його називають). – Кажуть, що байкери ганяють вночі по місту. Справжні байкери таким не займаються. У нас є свої правила і кодекс. Ми ніколи не сядемо на байк без шолома і жилета, за кермом також не вживаємо. Якщо тато й мама купили своєму сину мопед і він відірвав труби й газує бездумно вулицями міста, наражаючи себе і людей на небезпеку, то їм треба його пильнувати. Байкер ніколи не кине того, хто потребує допомоги.

Ось такі вони – відчайдухи-байкери, а насправді – люди, які, як і ми, займаються буденними справами, ходять на роботу, мають сім’ї. Але об’єднує їх любов до свободи і мотоциклів. Отож, зібравшись на три дні у Бродах, вони зловили свою хвилю драйву, насолодилися іншим виміром життя і роз’їхалися по своїх домівках.

Надія ЗАБОКРИЦЬКА.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *