Їх не треба жаліти, бо вони – щасливі!

У світі кожне 700-те немовля народжується із синдромом Дауна. Цей генетичний збій не залежить від здоров’я та способу життя батьків. Чому ж в Україні не прийнято, а інколи й навіть соромно, говорити про цю особливість? Чому у сім’ях не вчать дітей бути толерантними з тими, хто трішки відрізняється від них? Між тим, дітей із цим синдромом називають «сонячними», бо вони багато посміхаються. Напередодні цього дня я побувала в гостях у «сонячної» бродівчанки 2-річної Даринки Алекс та її мами, 41-річної Ірини. Коли зайшла до них у будинок, побачила щасливу дитинку, яка радісно бігає і танцює. Під впливом побаченого у голові зруйнувалися усі стереотипи. Переді мною була дівчинка із генетичною аномалією, красива і весела, іде до мене на руки та зацікавлено роздивляється мій годинник.

– Я народила Даринку, коли мені було 39. Зараз всі скажуть, що це через мою пізню вагітність у неї цей діагноз. Не обов’язково. Я бачила молоді сім’ї, де батькам по 20 років, а у них діти із цим синдромом. Коли я була вагітною, не було жодних ознак, що плід погано розвивається чи є якісь вади. Я берегла свій животик, двічі падала, але підставляла руки під живіт щоб з дитинкою нічого не трапилося. Коли пологи закінчилися, почула, як шепчуться акушерки, зрозуміла, що щось не так… Лікарі зовсім не толерантно повідомили мене з чоловіком, що у Даринки така хромосомна аномалія. Це був шок, я не розуміла, за що мені це все… , – ділиться спогадами пані Ірина.

Даринка у сім’ї третя дитина – наймолодша. Старший син, 21-річний Саша здобуває професію військового, середущому – Ярославу вже 13. Хлопці розумні та ерудовані. З дитинства ростуть здоровими, тому Ірина не стикалася з різного роду захворюваннями. Чоловік Олександр, голова родини, їх надійна опора Коли Ірина розмовляє з ним по телефону, донечка дражниться з мамою – забирає телефон і зі сміхом біжить у вітальню.

– Формула успіху – це відвідування медичного центру «Біомед», що у Львові. Мої відчаї і сумніви розвіяла Наталія Пронів. Консультуючись у цьому центрі від народження і виконуючи всі приписи лікаря, я спокійна за свою Даринку.

– Є багато чоловіків, які залишають своїх дружин і дітей з цим синдромом. Ми з чоловіком рівноцінно займаємося вихованням наших дітей. Ну а Даринці, як найменшій, приділяється найбільше уваги.

На кухні, в одній із тумбочок, замість каструль та сковорідок – …дитячі іграшки! Дитина хоче бути біля мами, слідкувати за тим, як готує. Даринка творча дівчинка – любить малювати на дитячому мольберті. У неї я побачила багато розвиваючих іграшок.

– Коли доця бачить маленьких діточок, підбігає до їхнього візочка, заглядає, хоче їх обіймати. Вона б сама зараз бавила «лялю»… Наша Даринка дуже компанійська. На осінь я її записала в садочок.

Сім’ям, в яких народилася дитина з синдромом Дауна, жінка радить з перших днів життя розпочинати лікування у генетиків. Це головне! Ірина запевняє, що медицина іде вперед. Кілька років тому ці діти були ніби відторгнені, а сьогодні є частиною соціуму, де навчаються і працюють.

– Ми з чоловіком хочемо подякувати своїй родині та друзям за підтримку, за те, що вселяли надію на краще, лікарям медичного центру «Біомед» за медичний супровід. А в глибині душі найбільше вдячна Богу. Якщо Він послав мені ці випробування, значить я в змозі їх перебороти…

Дітки із цим синдромом – «розумашечки». Батьки у винагороду отримують море любові. Зараз ця сім’я не уявляє свого життя без сонячної Даринки й бажає всім родинам здорових і розумних дітей.

Ліна ВОЙТЮК.