Бродівська газета Голос Відродження Новини м.Броди та Бродівського району 
Роман відомого польського журналіста і дипломата Яна Пєкла «Запах янгола» став відомий українському читачеві у 2013 році. У перекладі Ярини Сенчишин книга вийшла у львівському видавництві «Літопис». «Ця книга про людей і про ангелів, які завжди біля них. Про кохання, яке долає смерть і дарує надію. Великий життєвий досвід автора, втілений у романі, переконує читачів, що любов усе перемагає, навіть кінець світу», – зазначено в анотації цієї книжки.
Події у книзі розгортаються на тлі акції на підтримку польської «Солідарності» та терактів 11 вересня 2001 року в США. Через весь роман червоною лінією проходить війна на Балканах (Ян Пєкло був у той час репортером-фрілансером у Югославії). Прототипом головного героя роману, журналіста Лєрського, скоріш за все є сам автор книги. Містичною фабулою у книзі є те, що Лєрського запросили у Братство Кола А – «утаємничене коло людей, які безпосередньо могли спілкуватися з архангелами». Члени цієї таємної організації на чолі з архангелами Михаїлом, Рафаїлом і Гавриїлом протистоять темним силам, що їх очолює темний ангел Сатанаїл. Така собі гра темних і світлих сил. Для зустрічі члени братства вибирають визначні для себе місця по всьому світу. Одне з таким місць – це Підкамінь.
«Саме там одного спекотного задушливого серпневого дня Лєрський у Підкамені на Західній Україні, де був розташований і знищений під час Другої світової війни колишній Домініканський монастир, який НКВД перетворило на катівню, познайомився з ламою Тенгом – буддійским монахом похилого віку з Тибету» та з іншими членами Братства. Коли після наради з архангелами Лєрський вийшов на внутрішнє подвір’я монастиря, то зрозумів, чому саме це місце вибране для зустрічі. Чітко відчув «променювання неймовірного терпіння» тисячі допитуваних і катованих людей, яких замордувало тут НКВД, побачив сп’янілих «радянів», що стріляли по позолоченій фігурі Матері Божої. Чув крики жертв і звуки пострілів, відчув страх і жахіття катованих. Побачив фігуру Христа, який непритомнів від болю і розпачу, «він виплакав усі свої сльози і виглядав як найсумніший на світі Ісус». Тоді саме Сатанаїл панував над світом, недарма величезну скалу, що була розташована на сусідній горі, назвали Каменем Диявола. Але коли Лєрському вдалося вийти і піднятися на фортифікаційні вали, він побачив «велику зелену рівнину, від вигляду якої перехоплює погляд». Саме там він зрозумів, що це і є місце сили – місцина з сильною енергетикою, що впливає на людину і її внутрішній світ. Згодом, коли він підійшов до однієї з будівель, де містилася жіноча психіатрична лікарня, одна з пацієнток міцно вхопила його за руку – запропонувала бути братом і спасти душі невинних, що загинули тут. Пізніше, у сні від свого батька він дізнався, що та жінка з Підкаменя «це донька брата твого дідуся, який там загинув» .
За допомогою соціальних мереж нам вдалося зв’язатися з автором роману Яном Пєклом. Ось що він написав про свою родину, яка походила з Пеняк:
«Мій батько народився 1907 року в Пеняках, поблизу Бродів. Його батько Юзеф був спочатку місцевим начальником австрійської поліції, а після Першої світової війни – польської. Його батько був Ян Пєкло, одружений на Марії П’єпрз, вони жили десь поблизу Буська. Мати отця Генріка Мор приїхала з Бродів, вона була донькою Адама та Петронели Тузе. До Другої світової війни Юзеф був делегований працювати в околицях Бельсько-Бяли та Цешина. Після Другої світової війни мій батько, як активіст міжнародної християнської асоціації, був звинувачений комуністичним режимом під час фальшивого суду і провів рік у сталінській в’язниці. У комуністичній Польщі йому було нелегко, він не хотів багато розповідати своїм дітям (у мене також є сестра) про ті часи, щоб не нашкодити своїй родині. На жаль, він не дожив до зміни системи в Польщі, він помер до падіння комунізму. Про його минуле я дізнався пізніше від різних родичів. Історії повторювали імена: Броди, Свірж та Підкамінь і, звичайно, Львів. Завдяки моєму другу Тарасу Возняку я зміг поїхати туди і був у захваті від краси цих місць. Я уявляв свого батька маленьким хлопчиком, який ходив би туди, дивився на лелечі гнізда в будинках у Пеняках, ходив до школи, місцевої церкви…
Мені було цікаво, яким було його дитинство. Тому Підкамінь, який мене захопив, був включений у мій роман у контексті, який також показав жорстокість комуністичної системи з розповіддю про чудотворну фігуру Божої Матері та радянську катівню в будівлі монастиря. Я завжди відчував, що ключ до розуміння історії моєї родини лежить десь за сьогоднішнім польським кордоном на сході. Я знайшов його саме там, у Підкамені та його околицях – напевно, завдяки «запаху ангела», який привів мене туди».
Ян Пєкло присвятив роман Ангелам, яких він зустрів на своїй дорозі… Безперечно, що ці Ангели живуть і в Підкамені…
Наталія ХАНАКОВА,
бібліотекарка Бродівського історико-краєзнавчого музею.
