Мене тиша лякає. Особливо, якщо вона назавжди. Але хтось цю тишу слухає кожен день і вона для нього стала невід’ємною частиною життя. Жестовою мовою «тиша» звучить гарно: підносиш вказівний палець до губ, а потім відводиш руки в різні боки долонями донизу, ніби заспокоюєш все навколо.

У 38-річної Оксани Боровець артистичні руки і красивий внутрішній голос. Вона не чує з дитинства, але це не завадило їй займатися улюбленою справою – співати. Жінка брала участь в обласному фестивалі творчості для людей з інвалідністю «Лови зірку» та заспівала жестами пісню «Україна». Коли співає – заодно й танцює, а в голові веде лічбу, щоб не збитися з такту. Музику Оксана чує за допомогою вібрацій, якщо колонки стоять на землі, а якщо висять зверху, як от, наприклад було на цьому фестивалі, то перекладач-суфлер показує їй, коли починати співати, коли робити паузу і знову вступати, аби жести гарно лягли на музику.
Оксана закінчила Київський університет «Україна», філія якого була у Бродах, за фахом – діловод. До декрету працювала на ТзОВ «ЕКУ», була заступником директора з навчально-виховної роботи підприємства «Явір». Її чоловік Сергій також нечуючий. Але вони щасливі – мають таких довгоочікуваних діток-двійнят Аню та Артема, які народилися повністю здоровими.

Хочеться згадати і 27-річного бродівчанина Назара Кулика, який теж не чує з дитинства. Чоловік активно займається художньою самодіяльністю, бере участь в інсталяціях, співає жестовою мовою, очолює групу «Молодий лідер» у Товаристві глухих. І при цьому добре забезпечує свою сім’ю – дружину Марію та 3-річну донечку Амалію, вправно керує автомобілем. Голова Бродівської територіальної організації «Українське товариство глухих» Наталія Петренко відгукується про Назара як про завжди усміхненого, вихованого і талановитого чоловіка, хорошого сім’янина.
Жестова мова нагадує, що «любов» живе у серці. Щоб її показати, потрібно доторкнутися розкритими долонями до грудей. Іноді і чуючим варто доторкнутися свого серця, відчути свій внутрішній голос та послухати тишу.
Ліна ВОЙТЮК.