Додому > Новини > Взуттєвих справ майстер

Взуттєвих справ майстер

Ви коли-небудь бачили, як «народжується» взуття? Особливо цікаво, коли це ручна робота. А коли улюблена пара набуває «другого дихання»? Ми заносимо взуття у майстерню, розповідаємо про проблему чоботареві, приходимо за кілька днів і «вуаля» – все готово. Але про тонкощі цієї «операції» ніхто не здогадується. Кажуть, що у США немає такої послуги, як ремонт взуття, американці його просто викидають. А у Чехії ремонт коштує дуже дорого, за такі гроші можна нове взуття купити. Але українці, особливо пенсіонери, через економічну скруту вимушені латати старе.

Взуттєві майстерні у наших Бродах здебільшого знаходяться у маленьких кімнатках або підвальних приміщеннях. Там завжди пахне клеєм, а на полицях «чекають своєї черги» черевики та чоботи, сумки і рюкзаки. Напередодні Дня чоботаря, який відзначався 26 листопада, мені пощастило познайомилися з майстром, який не лише ремонтує, а й самостійно виготовляє взуття. Це 45-річний Володимир Євгенович Рогоцький (на фото), який має свою невеличку майстерню у мікрорайоні «Білі казарми». Родом він із хутора Адами, що біля села Салашка. Згадує, що якось тиждень не відвідував уроків, бо не мав черевиків. Можливо, саме цей випадок і спонукав Володимира стати чоботарем.

Потім була армія, служив на флоті, у Севастополі. У 1994-му, повернувшись додому, розпочав свою трудову біографію у тодішньому райпобуткомбінаті «Промінь» у Бродах. Пропрацювавши там чотири роки, відкрив власну майстерню. Тоді були важкі часи – переломні 90-ті, дефіцит всього, навіть треба було на цвяшки мати сертифікати… І донині шиє спецвзуття на замовлення, людям, які мають проблеми з ногами або хочуть «вічне» взуття. Пригадує випадок, коли одна з його клієнток не хотіла більше у нього шити чоботи, бо третій рік у них відходила і вони не зношувалися, а вона, як жінка, вже хотіла чогось новенького. Володимир шив взуття українцям з діаспори, а потім їхнім знайомим, які приїжджали з Німеччини, Португалії, Іспанії, адже для них це дивина – шкіряне взяття ручної роботи за ціну, дешевшу, ніж у магазині. А за 25$ пошив кросівки навіть американці. Щоб шити взуття, потрібно мати спеціальні, і при чому зручні, колодки на кожний розмір й на кожну модель, а їх у Володимира Євгеновича – цілі полиці.

Корисні, мабуть, для багатьох будуть і поради В. Рогоцького про догляд за взуттям. Варто час від часу шкіру зволожувати кремом, щоб вона не пересихала, – це умова правильного зберігання. Стверджує, що взуття не можна сушити на батареї чи гарячим повітрям, оскільки воно порозклеюється, – краще залишити сохнути при кімнатній температурі. Вдома завжди старатися витягувати устілку. І ні в якому разі, як радили колись у радянських газетах, не мазати парафіном замки, а тільки олією або машинним маслом.

Володимир і модельєр, і закрійник, і кравець, і навіть продавець – стільки різних навиків вимагає робота майстра з ремонту і пошиття взуття. Цей невтомний працелюб на життя не нарікає, любить свою роботу, людей і справно платить податки. Завжди радіє, коли клієнти з вдячною посмішкою забирають вже полагоджене взуття.

Ліна ВОЙТЮК.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *