Вирощує для вуликів «цариць»…

Іван Доскоч – людина відома не лише на своїй Бродівщині чи Львівщині, а й в Україні та далеко за її межами. Відомий він був ще на зорі Незалежності, коли разом зі своїм земляком Дмитром Чоботом, наражаючись на небезпеку з боку тодішнього КДБ, творили у Бродівському районі перші осередки громадських організацій з національного відродження, зокрема, Народного Руху… Ще зі шкільного віку займався радіотехнікою, був кандидатом у майстри спорту з радіозв’язку, радистом-короткохвильовиком у складі збірної України, першокласним радіотелеграфістом… Певне місце у його житті займало заняття мотокросом, музикою і …акваріумними рибками. Мав десятки акваріумів. Нині, коли чоловік уже на пенсії, з усіх залишився лише один, правда, з тих кращих…

З початку 2000-х, як людина підприємлива, Іван Доскоч подався у бізнес. Був головою підприємців Бродівського району. Згодом його всерйоз захопило хмелярство, очолював Асоціацію хмелярів України, також відроджував цю галузь, працюючи у міністерстві аграрної політики, очолюваному Олександром Баранівським…

А ще Іван Доскоч, як син пасічника, з дитинства любив бджіл. Завжди крутився коло вуликів, коли батько доглядав за своїми «золотими» комахами. Такі лагідні, вони зовсім не чіпали малюка, а лише прудко звивалися перед тим, як залетіти у вічко вулика.

– Можливо, якби кусали, – зізнається нині Іван, – то тікав би подалі від них.

А так, коли був у десятому класі і вже добре знав, як з допомогою оцих крутих віражів, званих бджолиними «танцями», комахи підказують своїм посестрам напрями й відстані до медоносних місць, батько подарував йому одразу сім вуликів. Іванко доглядав за ними ретельно, і наступного року сам розмножив своїх бджіл до десяти сімей. З тих пір ці сонячні комашки завжди були для Івана Доскоча певною розрадою, захопленням на дозвіллі. Окремо слід відзначити, що основою роботи з бджолами був добір кращих сімей, продуктивних, таких, щоб задовільняли пасічника. Одним словом, селекція…

Прийшов час, і колишні дитячо-юнацькі спогади підказали чоловікові вернутися до колись улюбленого заняття більш професійно. Обрав собі закинуту господарку на хуторі Подоляни у Бродівській МТГ, звідки до найближчого села два кілометри, й почав розводити бджіл.

Матка – «цариця» вулика. Вона відіграє важливу роль у бджолиній сім’ї – відтворює потомство. А кожен пасічник мріє, аби його бджілки були і здоровими, і продуктивними – добре зимували, чимскоріш навесні вирушали з вуликів та активно носили мед, не докучали пасічникові…

Неспокійна вдача вивела Івана Доскоча на однодумця з сусіднього хутора Павла Кулінця. Обмінявшись досвідом, обидва пасічники вирішили розширити свої «бджолярські» горизонти. Вивідали, що у 20 кілометрах від Берліна (Німеччина), у Ноєндорфі, розташований інститут бджільництва і працює там відомий професор Каспар Біенфельд. Зустріч виявилася більш, ніж вдалою. Через якийсь час німецький вчений відвідав Львівщину. На конференцію приїхали більше 160 пасічників з усіх куточків України, аби обмінятися досвідом і послухати, як там справи з бджільництвом у Німеччині. Зав’язалася тісніша співпраця, й новий директор Національного наукового центру «Інститут бджільництва імені П.І.Прокоповича» Володимир Постоєнко запросив Івана Доскоча на посаду наукового співробітника.

Горизонти ставали щораз ширшими. Окрім Німеччини, вдалося вийти на ділові контакти з Польщею, Австрією, а головне – з Румунією і Молдовою. З останніми двома країнами у нас єдиний Карпатський простір, де є величезна популяція карпатських бджіл – окрема гілка, підвид великої Европейської популяції карніки.

Нині Іван Доскоч, можна сказати, один з кращих бджолярів у нашій державі. Очолює ГО «Об’єднання маткарів України», виступає з лекціями. Бере активну участь у міжнародних конференціях… Не так давно він виступав на кафедрі конярства і бджільництва факультету тваринництва та водних біоресурсів НУБіП України, де відбувалася міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми бджільництва». На онлайн майданчику науковці та практики зі Словаччини, Болгарії, Ізраїлю, Молдови, Грузії, Польщі, Узбекистану, Казахстану, Нової Зеландії обговорювали актуальні проблеми бджільництва в Україні та світі, обмінювалися знаннями, науковими здобутками впровадження передового досвіду у практику. Як науковий співробітник ННЦ «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича» та голова ГО «Об’єднання маткарів України», кандидат сільськогосподарських наук Іван Доскоч ділився з присутніми сучасними методами селекції українських бджіл.

У нинішні часи, коли добра частина життя протікає в Інтернеті, пасічник провів його на свій хутір і таким чином має зв’язок зі світом, спілкується з іноземними фахівцями бджільництва, керує Об’єднанням маткарів, організовує роботу селекціонерів, гуртує навколо себе однодумців та фахіців галузі… На екрані комп’ютера Іван Доскоч демонструє українську Програму «Морфо XL» (працює в рамках ЄС), яка, через сканування крила та аналіз морфометрії бджоли, визначає її породність, степінь гібридизації та придатність до подальшої селекції зі зразком… А утримує Іван Доскоч зараз на двох точках понад 250 сімей, розводить карпатську та досліджує альпійську популяцію карніки. Має у своєму доробку кілька доборів власної селекції, одна з яких відома з 2016 року як карпатська популяція «Подолянка».

Попри те, що бджільництво приносить Іванові Доскочу неабияке задоволення, воно вимагає копіткої праці і чималих коштів. Вимагає ця галузь також і значних інвестицій. Останнім часом держава певною мірою звернула увагу на пасічників. На жаль, розмірковує вголос пасічник, великою проблемою нині є масова загибель бджіл. Поля ж обробляють засобами захисту рослин – як правило, смертельними для цих ніжних створінь… Окрім того, через загальне кліматичне потепління, розорюваність земель, активне застосування аграріями пестицидів, бджіл стає менше. Гинуть бджоли також через хвороби.

Вкрай важливо, щоб на державному рівні приділяли увагу не лише дотаціям, а й навчанню пасічників. Аби вони знали, як доглядати за ними, як створити найкращі умови для бджілок, і чим лікувати їх при потребі.

Іван Доскоч приділяє багато часу своїм колегам і учням з усієї України та зарубіжжя. Частим гостем пасічничої господи є Анатолій Герасимчук з Бродів. Серед них і учні з Рівненщини Марія та Юрій Лайтаруки, які утримують сорок вуликів і прискіпливо цікавляться всіма технологічними нюансами бджільництва. Це родини Віталія Бомбушкара, Михайла Волошина, Андрія Грищенка із Закарпаття, це пасічники з Молдови, Білорусі, Польщі, Німеччини, Азербайжану, Вірменії…

Звісно, краще, аби бджоли хворіли якнайменше і приносили радість пасічникам. Для ефективного покращення здоров’я, генетичного розмаїття та збереження навколишнього світу, в якому бджоли відіграють визначальну роль, якраз і трудяться селекціонери на кшталт невгамовного Івана Доскоча.

Ігор ТАБІНСЬКИЙ.