Вшанували полеглих під Бродами

У неділю, 25 липня, відбулися заходи з нагоди вшанування пам’яті українських вояків дивізії «Галичина» та військовиків інших національностей, полеглих у липні 1944 року під час боїв під Бродами. Участь у заходах взяли перший заступник голови Львівської ОДА Андрій Годик, заступник директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Львівської ОДА Юрій Горун, голова Золочівської РДА Василь Маркевич, його заступник Богдан Гринишин, заступник голови Золочівської районної ради Іван Закала.

Розпочалися урочистості з покладання квітів до символічних таблиць біля каплиці у с. Червоне, що на території Меморіалу Першої української дивізії «Галичина» Української національної армії. Священики відслужили чин панахиди за вояками, що полягли у боях під час Бродівського оточення.

На території Меморіалу перепоховали останки 19 вояків дивізії «Галичина», полеглих у боях під Бродами.

– Це наша історія, – зазначає голова Золочівської РДА Василь Маркевич. – Вояки, останки яких сьогодні перепоховали, ціною свого життя боронили рідну землю, свій край і незалежність України. Пошуки загиблих здійснюють громадські організації, фахівці КП «Доля» і ми будемо їм у цьому сприяти.

Скорботні заходи відбулися і біля братньої могили вояків Першої української дивізії «Галичина» УНА в с. Підгірці. Представники влади, громадськості поклонилися загиблим і поклали квіти до пам’ятного хреста.

– Радує те, що сьогодні на цих заходах є багато молоді, – говорить депутат обласної ради Євген Швед. – Як бачимо, тут є представники «Сокола», «Пласту». Ці молодіжні спільноти, де пропагувалися національні ідеї, виховувався патріотичний дух, здійснювався вишкіл молодого покоління, діяли ще на початку ХХ століття. Тому у наш час дуже важливо до участі у таких заходах залучати юнацтво, оскільки у шкільному курсі чіткого тлумачення і роз’яснення подій того тривожного часу навіть не відображено.

Гора Жбир, що у селі Ясенів, теперішньої Заболотцівської громади (на фото вгорі) – символ боїв, що відбувалися на цьому місці у 1944 році. У складі німецьких військ у боях брала участь дивізія «Галичина», що була сформована з українців. З гори Жбир, що є найвищою точкою цієї місцевості, найкраще видно панораму однієї із наймасштабніших операцій радянської армії «Бродівський котел», під час якої полягло багато українців.

З ініціативи Студентського братства у 1991 році, на пам’ять про полеглих у 1944 році українців під Бродами, на горі Жбир у селі Ясенів спорудили пам’ятний знак. 18 червня того ж року він був знищений. Лише 20 липня 2008 року відбулося урочисте відкриття меморіального комплексу на горі Жбир і відновленого пам’ятника воякам дивізії «Галичина».

Цьогоріч на горі Жбир таборувалися патріотично-вишкільний табір «З золотим левиком на рукаві» та молодіжна духовно-патріотична спільнота парафії Благовіщення Пресвятої Богородиці «Апостольська чота» з Городка.

Поминальну молитву за загиблими захисниками незалежності України відслужили о. Володимир Парфанюк та о. Михайло Греділь. Звертаючись до присутніх, о. Володимир наголосив, що молоді українські хлопці віддавали тут своє життя, щоб наша Батьківщина була вільною і незалежною.

На жаль, цьогоріч на гору Жбир прибув вшанувати своїх побратимів лише один дивізійник – Степан Гураль з Миколаєва. Відійшов у вічність у травні 2021 року на 95 році життя останній дивізійник з Бродівщини Євген Кавич, який мешкав у Підгірцях.

Степан Гураль – юнак дивізії «Галичина». У боях під Бродами він участі не брав, бо якраз проходив вишкіл у Чехії. Після того він брав участь у боях в Австрії, був контужений, потрапив у полон. Йому вдалося втекти і йшов додому. Дійшов до Румунії, з товаришами прибився до остарбайтерів і так вдалося добратися до Львова й отримати документи. Вдома влаштувався на роботу, але знайшлися «добрі люди», які повідомили про нього відповідні органи. Тож восени 1946 року його заарештували. Десять років він відбув у тюрмах і таборах. Цей десятирічний тяжкий шлях в’язня розпочався у Караганді, а далі були Кенгір, де брав участь у повстанні, Екібастуз, закрита тюрма у Верхньоуральську, Тайшет, Іркутськ. Повернувся на Україну у 1956 році. Вже підводить пана Степана здоров’я. Майже не бачить, без допомоги доньки важко пересуватися, але зачувши звуки Гімну України, він, як бравий юнак, знімає з голови кашкет, стає струнко і голосно співає «Ще не вмерла Україна…».

Звертаючись до сучасних юнаків, ветеран-дивізійник Степан Гураль говорить:

– Треба бути стійкими! Не ховатися, коли потрібно захищати Україну. Якщо ми будемо разом, то гуртом ми багато зробимо.

Представники влади, молодіжних організацій, громадськості поклали квіти до пам’ятника.

– Щороку тут відбуваються поминальні заходи і завжди сюди приїздить багато людей, – каже Ігор Іваньков, заступник голови Галицького братства вояків дивізії «Галичина». – Дуже тішить, що сьогодні сюди приїхали з Києва, Харкова, Одеси і навіть з США. Ми мусимо нести і розповідати правду про Першу українську дивізію «Галичина» Української національної армії. На жаль, колишніх дивізійників серед живих є лише семеро і наймолодшому 94 роки. Сьогодні тут присутній лише один…

Цікавою була і концертна програма, де звучали пісні про дивізію «Галичина» і пісні, написані дивізійниками. Виконували їх Микола Сулятицький з Івано-Франківська, заслужений артист України Роман Ковальчук, Володимир Некрасов з Києва, етно-рок-гурт «КораЛЛі» (Івано-Франківськ – Київ), лауреат фестивалю «Червона Рута-91» Тарас Житинський, який проживає тепер у Лондоні, дует «Кулі» у складі Зиновія Медюха й Максима Перев’язка, ветеранів Майдану і АТО та багато інших. Особливо запала в душу присутнім пісня «З золотим левиком на рукаві», яку виконав автор Володимир Некрасов. Адже символом дивізії «Галичина» був саме золотистого кольору лев.

– Це наша історія, – зазначає голова Заболотцівської ТГ Марія Дискант. – Ми не маємо її забувати. Такі заходи дуже важливі і для нашої територіальної громади, і для всієї України. Мешканці нашої громади доглядають за цим меморіалом. Українці мусять знати правду про наше минуле.

Н.ЗАБОКРИЦЬКА.

Більше фото та відео нашій сторінці Facebook.