Вчимося і святкуємо онлайн

Студентські роки – найкращі… Таку фразу чув чи не кожен від своїх батьків, бабусь чи дідусів. Чи справді це так? І чи можуть роки бути найкращими у складних умовах карантину? Увесь світ в очікуванні, що буде далі. Українські студенти вчаться дистанційно і День студента святкуватимуть також онлайн. Хіба це можливо? Так!

Усі дружно збираємося перед моніторами комп’ютерів, екранами телефонів, виходимо на відеозв’язок – усміхнені, яскраві… Навіть сидячи вдома, ми збираємося разом на лекціях, слухаємо викладачів, дискутуємо. Усе як на парах у коледжі, проте нині навчання стало більш самостійним і загалом залежить від студента. Викладачі не можуть повністю контролювати цей процес. Варто сказати, що хто вчиться, той і вчитиметься далі, навіть у такій ситуації. Це спонукає до самостійності, самоконтролю та самоаналізу роботи. Знаю і студентів, які на дистанційному навчанні почали прикладати більше зусиль, форми роботи їм підходять краще. Все досить індивідуально, іноді складно, проте можливо. На даний момент ми маємо величезні можливості для онлайн-навчання, безліч форм та методів роботи, які можна використовувати, та й величезна кількість інформації, яку не використовувати – просто смішно.

Проходження практики дистанційно – це окреме задоволення від роботи. Здавалося б, немає живого емоційного спілкування, сіре й одноманітне навчання за комп’ютером, але це зовсім не заважає нам бути активними та енергійними, проводити уроки вміло, професійно. Цікаво, як це проходить? Зазвичай ми користуємось платформою Zoom. Організували зустріч – і гайда! Кожен з підгрупи проводить пробні уроки, які наочно підкріплює яскравою презентацією. Інтерактивні вправи та завдання, енергійні фізкультхвилинки, каліграфічні хвилинки, гімнастика для рук – все це створює справжню атмосферу. У ролі учнів залучаємо одногрупників. На перший погляд, може здатися, що таке вчителювання є легшим, проте це не так. Треба вміти подавати інформацію через екран комп’ютера та робити це жваво, доступно, аби навчання було і справді ефективним. Така практика неабияк допоможе нам у майбутньому, адже хто знає, чи не повториться коли-небудь така ж ситуація з дистанційним навчанням.

Ми, як майбутні вчителі, прагнемо до вдосконалення, а тому беремо участь і у різноманітних онлайн-заходах. Не можна не згадати про численні виховні години із запрошеними гостями, які діляться власним досвідом, дають настанови та мудрі поради. Ще до початку дистанційного навчання у коледжі розпочалася інтелектуальна гра «Що? Де? Коли?». І навіть не дивлячись на те, що усі перебувають вдома, ми продовжуємо грати, проте з новими, вдосконаленими правилами. Кожна команда змагається за право грати у фіналі з командою викладачів – і це неабияк мотивує!

Окрім цього, студенти ведуть активне інстаграмне життя. Учасники журналістського гуртка рік тому створили сторінку @bpk online , де сповіщають про важливі події з життя студентів, а також проводять різноманітні флешмоби та челенджі онлайн. Ідеї подають також активісти старостату і профком студентів.

Ми виходимо із ситуації, як можемо. Усі креативні ідеї стають реальністю. Проте справді хочемо зустрітися з друзями вживу, організовувати концерти в актовому залі, дискотеки у гуртожитку, сміятися на перервах та їсти разом у їдальні, вчитися у бібліотеці і фотографуватися біля ошатного коледжу. Надіємося, що все це повернеться у студентське життя незабаром. А поки «стіни Маркіяна» хоч і залишаються порожніми, без студентів, проте його серце продовжує битися у їхніх помислах і справах.

Д.КРУТЯК,
студентка групи П-42 Бродівського педагогічного коледжу імені Маркіяна Шашкевича.