Українські вчені зламали стереотип, що тільки Москва може займатися ребальзамацією

Філософ Августин Аврелій зазначає, що світ – це книга. І хто не подорожував по ньому – прочитав у ній лише одну сторінку. І дійсно – подорожі, особливо для журналістів, це завжди відкриття і нові знайомства. Адже ми пізнаємо не тільки країни, міста, але й часто зустрічаємося з цікавими людьми. Ось і під час нещодавньої моєї мандрівки на Житомирщину, у невеликому райцентрі Ємільчино, у мене відбулася зустріч зі старшим викладачем кафедри анатомії людини Вінницького національного медичного університету імені М.І.Пирогова Леонідом Леонідовичем Залевським.

Зустрілися ми з ним випадково – Леонід приїхав на Житомирщину допомогти батькові копати картоплю.

– Ви ж знаєте, що для українців картопля – це святе, – жартує Леонід.

А зацікавило мене те, що цей 35-річний викладач був членом команди вчених, яка займалася ребальзамуванням тіла видатного вченого Миколи Пирогова.

Народився Леонід Залевський у Ємільчино. Поштовхом для обрання професії медика стала тяжка хвороба мами у 1999 році. Тож у 2001 році він закінчив екстерном школу і вступив до Житомирського медколеджу. Здобувши фах фельдшера, працював завідувачем сільськогоФАПу на Ємільчинщині і готувався до вступу у медичний інститут. Не все одразу вдалося. Але Леонід не опускав руки. Після того, як у 2005 році, не добравши бала, він не став студентом Він­ницького медуніверситету, влаштувався працювати лаборантом на кафедрі анатомії людини і знову посилено готувався до вступної кампанії. І у 2006 році мрія молодого медика здійснилася – вступив на факультет педіатрії. Закінчивши навчання, працював у Бердичеві лікарем-анестезіологом у дитячій реанімації.

Старанного і відповідального Леоніда Залевського запам’ятали на кафедрі Вінницького медуніверситету. Тож одного дня зателефонував завідувач кафедри Віталій Тихолас і запропонував повернутися у Вінницю. З Бердичева відпускати молодого лікаря не хотіли. Тож довелося подолати немало бюрократичних перепон і у 2015 році він повернувся у Вінницю. Закінчив аспірантуру. Працює над науковою роботою і досліджує особливості розвитку мозочку плоду людини, а також викладає англійською мовою для іноземних студентів.

Про Миколу Івановича Пирогова Леонід каже, що це геній медицини.

– Він основоположник військово-польової хірургії, Червоного Хреста, інституту медсестер (сестер милосердя), льодяної або топографічної анатомії, гіпсової пов’язки, штучного суглоба і багато чого іншого, – говорить Леонід Залевський. – Він розробив масу медичних і ветеринарних інструментів, що використовуються й досі. Він зробив дуже-дуже багато у науці. Пирогов – це величина світового рівня.

Микола Пирогов – видатний хірург, який уперше застосував наркоз. Вчений брав участь у Кримській та Російсько-турецькій війнах. Солдати називали його «чудесним доктором». Про випадки дивного зцілення і небувалу майстерність військового хірурга ходили легенди. Як лікар, він не бачив різниці між безрідними і знатними, бідними й багатими. Він говорив: «Той, хто вибрав працю лікаря, повинен присягнути, що буде чесно служити своєму народові». У цьому й полягав сенс усього його життя.

Пирогов вилікував 21-річного Дмитра Менделєєва, у майбутньому видатного хіміка, якому лікарі поставили смертельний діагноз, врятував від ампутації ногу національному герою Італії Джузеппе Гарібальді, консультував німецького державного діяча Отто фон Бісмарка. Чи не через це німці в окупованій Вінниці під час Другої світової війни виставили військовий пост біля усипальниці видатного медика?

Чверть століття М. Пирогов жив і працював в Україні. У 1861 році, подавши у відставку з посади попечителя Київського навчального округу, Микола Іванович оселився в садибі під Вінницею, де пройшли останні двадцять років його життя. Тут він продовжував активну наукову і громадську діяльність, зокрема створив першу на Поділлі сільську лікарню та збудував аптеку, де за рецептом з позначкою «для бідного» ліки відпускалися безкоштовно. Бідних людей лікував безкоштовно – після операції ховав руки в кишені, щоб йому не всовували гроші.

Помер Микола Іванович від раку у 71 рік. За 26 днів до смерті він сам собі поставив діагноз. За життя Пирогов просив поховати його на території власної садиби. На прохання його дружини баронеси Олександри фон Бістром видатного медика забальзамували. Зробив це відомий лікар із Санкт-Петербурга, його учень Давид Виводцев на четвертий день після смерті Пирогова. Дозвіл на цю справу дав Священний Синод. Щоправда, Церква поставила умову: тіло вченого має покоїтися нижче рівня землі, що й було враховано при зведенні склепу. Над усипальницею зведено церкву за проєктом київського архітектора Віктора Сичугова. Тіло вченого вже більше 135 років перебуває не в землі, а під склом. За словами керівництва музею, це – одне з найстаріших забальзамованих тіл у світі. Перша ребальзамація була проведена через 65 років після смерті Пирогова, яку відтоді повторювали періодично співробітники Науково-дослідної лабораторії МОЗ СРСР (Москва).

– Взагалі ребальзамація вченого має проводитися кожні 5-6 років, – розповідає Леонід Залевський. – Раніше цим займалися вчені з Москви, але через війну з Росією така спрівпраця більше неможлива. Крім того, всі ребальзамації москвичі проводили за зачиненими дверима і ніхто з вінничан не був там присутнім. В.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун виступила проти ребальзамування тіла всесвітньо відомого хірурга, основоположника військово-польової хірургії Миколи Івановича Пирогова і відмовилася фінансувати ребальзамацію. Тож працівники музейного комплексу Пирогова були стривожені такою ситуацією і шукали з неї вихід. Директор музею садиби ім. М. Пирогова Петро Гунько звернувся за допомогою до ректора Він­ницького медуніверситету Василя Мороза. До цієї роботи долучилася і наша кафедра анатомії людини. Ми не знали, як це робити, але шукали шляхи. Розпочали з того, що зробили аналіз розчину, що залишився після москвичів, дізналися формулу, додали ще свого і нам вдалося. Це був дуже великий досвід.

До складу комісії, що займалася питанням ребальзамації Миколи Пирогова увійшли 15 провідних вчених України, фахівців Вінницького національного медичного університету, серед яких був і Леонід Залевський, та співробітники музею Пирогова. Підготовча робота тривала не декілька днів, а протягом кількох місяців. Взагалі те, що вони робили, – це було вперше в Україні. Їх попереджували про те, що може не вдатися. Українці все зробили так, як треба. Протягом ребальзамації було понад 30 новітніх технічних рішень.

Як розповідав згодом директор музею-садиби Петро Гунько, українські вчені зламали стереотип, що тільки Москва може займатися ребальзамацією. При музеї створили нормальну лабораторію, вивчили все про ребальзамацію і тепер тіло виглядає навіть краще, ніж раніше. Вдалося відбілити шкіру на обличчі, руках і загалом стан тіла покращився.

– Над ребальзамуванням тіла світила лікарської науки Миколи Пирогова працювала велика і злагоджена команда. І пройшло все успішно, – наголошує Леонід Залевський. – Вперше це було зроблено без сторонньої допомоги, зокрема російської. Це заслуга українських вчених. Також вчені пошили спеціальний герметичний комбінезон, конструкція якого виявилася значно кращою за попередню. Тіло Пирогова було знову виставлене в усипальниці для огляду відвідувачами, яких тут не бракує.

За час існування музейний комплекс набув світової слави, його відвідало більше 7 млн осіб з 169 країн світу. Нині він належить до найважливіших об’єктів культурної спадщини України і занесений до Державного реєстру пам’яток історії та архітектури національного значення. Його парк є також пам’яткою садово-паркового мистецтва. На головній алеї музею-садиби відновлено аптеку з інтер’єром та обладнанням пироговського часу. Воскові фігури відтворюють епізоди діяльності видатного лікаря на Поділлі. У музеї проходять виїзні сесії Академії медичних наук України, Пироговські читання, з’їзди, наукові конференції.

Цьогоріч 13 листопада відзначається 210-річниця з дня народження всесвітньо відомого видатного лікаря, анатома і хірурга Миколм Івановича Пирогова. З цієї нагоди правління Всеукраїнської громадської організації імені Миколи Пирогова «Військова медицина України» запровадило орден імені видатного українця, основоположника багатьох напрямків медичної науки, вчителя Пирогова, Єфрема Мухіна. Цією нагородою відзначатимуть заслуги українських лікарів у розвитку медицини. Першими нагородженими орденом Мухіна стали члени Пироговської комісії та виконавчої групи з ребальзамування тіла Пирогова, серед яких і Леонід Леонідович Залевський.

Н. ЗАБОКРИЦЬКА.