Символ Дня – блакитний колір

Щорічно 2 квітня у світі відзначають День поширення інформації про проблеми аутизму. Його мета – підкреслити необхідність допомогти людям з аутизмом. Поширення інформації допоможе сім’ям, в яких народжуються такі діти, рухатися правильним шляхом. З 2008 року в рамках цього Дня по всьому світу проводиться Міжнародна акція «Засвіти блакитним світлом». Символом цього Дня є пазли та блакитний колір.

Аутизм – не вирок, це просто інший спосіб життя. Квиток на цей рейс може отримати кожен – ніхто не в змозі уберегтися від цього. Невідомо, хто, з яких причин вирішує, кому буде постелена блакитна доріжка і тим паче, якою вона буде. Але з великою впевненістю хочу сказати найголовніше: з цим можна і потрібно жити, відкриватися світу на всі сто відсотків. Наші прекрасні діти можуть і мають бути щасливими, успішними, хоч подекуди незграбними та дивними, але найкращими для нас і загадкою для суспільства. Діти з аутизмом мають право бути тут, жити і проживати своє життя на цій планеті. Ми ж, батьки таких дітей, у жодному випадку не маємо права опускати руки. Так, без сумніву, слабкість та розчарування матимуть місце, бо все ж таки ми живі люди, ми маємо серця і душа в нас теж вміє боліти.

На сьогоднішній день є достатньо інформації про це захворювання. Створюються центри, громадські організації, групи у соціальних мережах. Насамперед потрібно зрозуміти, що ви не залишаєтеся з цією проблемою наодинці. З такими дітьми потрібно багато працювати і для цього створено послугу «раннє втручання». Вона надається дітям перших років життя. Клієнтом програми є вся сім’я, батьків навчають, як прийняти особливості дитини і створити умови, що максимально сприятимуть її розвитку.

Бути собою! Бути як інші! Бути як всі!
Його рука в твоїй долоні,
В очах відбився слід сумних очей.
Шкребе якась гірка туга до болю,
Коли навколо стільки радісних дітей.
Десь заздрість, ненависть і злість
В свідомості твоїй блукають,
Та з часом зрілість, звичка, сприйняття
Все те погане подолають.
Стають блакитом розмальовані хвилини,
Тривога, розпач часто у гостях,
«Ти не журись, мій любий сину,
Для тебе мама буде завжди молода».
Невпевнено торкається долонька,
До мого, вже не свіжого чола,
І посмішка на зустріч в пів секунди
На довгі роки жити прирекла.

С.БОЦЬКО,
БРДТЗДІ «Надія».