Словам дарує пісенну силу…

Є зустрічі, які запам’ятовуються світлим надихаючим спогадом надовго. Саме такою стала зустріч з відомим піснетворцем, артистичним виконавцем, музикантом та ще й обдарованим гумористом М.В.Добрянським з с. Суховоля, яку організували у своїй читальній залі працівники відділу обслуговування читачів центральної міської бібліотеки з нагоди 55-річчя активного учасника Літературної вітальні, що працює при книгозбірні за сприяння редакції газети «Голос відродження». Її учасниками були не лише друзі ювіляра по творчості, працівники бібліотеки та Народного дому м. Броди, а й студенти Бродівського педагогічного коледжу імені Маркіяна Шашкевича.

Завідувачка відділу обслуговування читачів Еріка Ногтєва розпочала цю зустріч розповіддю про те, як ось уже більше чотирьох десятків років Михайло Добрянський – справжній народний самородок, відомий не лише на Бродівщині, а й далеко за її межами, дарує словам одвічну силу пісні. Її розповідь про життєвий, трудовий (24 роки М.В.Добрянський у Суховільській ЗОШ навчав сільських школярів любові до пісні і музики), творчий шлях, авторські пісенні збірки, диски, створені ним популярні аматорські колективи «Січовик» та «Діброва», які носять звання народних, продовжила колега по праці Ольга Нежива. А бібліотекар Надія Степура представила творчий портрет дуету «Михайло Добрянський – Любов Чорна», розповіла про пісенну співпрацю ювіляра з місцевими поетами і виконавцями.

Ці короткі, яскраві й емоційні розповіді були щедро переплетені з піснями М.Добрянського у виконанні «криничанок» М.Пишної, Н.Ковальчук, О.Мусій, М.Ковалів «Небесна сотня», «Я до вас на світанні навідаюсь, мамо», «Грали музиченьки» (дует Любові Чорної – авторки слів і Михайла Добрянського) та іншими.

Незвичною цю зустріч зробили зворушливі спогади ювіляра про те, як він, молодий вчитель музики і співів, шукав і не міг знайти для своїх учнів підходящих пісень українською мовою, і почав писати їх сам – на вірші дружини Тетяни, яка нині старостує у Суховолі, місцевих поетів, а далі – відомих і невідомих, чиї поезії западали в душу. Нині на Ютуб-каналі можна знайти більше 100 пісень Михайла Добрянського на слова улюбленої поетеси Ліни Костенко, а ще Лілії Божик з Хмельницького, Христини Давидчак з Нового Роздола, Оксани Романович з Черкащини та багатьох інших авторів чи не з усієї України. Не тільки чоловіча, а й творча дружба єднає Михайла Добрянського з колишнім правоохоронцем і автором прозових та поетичних творів Ярославом Миськівим з м.Броди. Їх спільна пісня «Покинув я рідне село» у виконанні ювіляра стала у цей день прем’єрною. Зачарували усіх і мелодія «Пісня про школу» – перша у його нині, такому багатому, творчому доробку, «Ниточка срібна», «Для бабусі», «Пісня про Україну», автором слів якої є колишня випускниця педколеджу, нині бібліотекар Наталя Коваль, яка вразила усіх ще й талановитим співом.

Фрагменти пісень, виконувані їх автором, лилися і лилися, як і слова вітань та вдячності, що їх ювіляру адресували літстудійці Любов Чорна, Ярослав Миськів, Надія Степура, Еріка Ногтєва, «Криниченька», викладач педколеджу Руслана Сокур і студентка Софія Павлик та інші учасники зустрічі. Та попри жагу пісенної творчості, Михайло Добрянський вважає, що джерело його натхнення – сім’я. Вдячний дружині Тетяні, яка сама пише вірші і співає у суховільській «Діброві», за те, що підтримує його у «творчих муках». Він – батько двох, таких же співучих, як і сам, дітей, трьох маленьких онуків, які при нагоді і собі вже підспівують йому.

– Дякую, що чуєте моє серце, – коротко і водночас дуже щиро подякував усім М.В.Добрянський.

Г.РОМАШКО.
Фото В.ЧИЖИКА.