Додому > Культура > Приклад тим, хто прагне влади

Приклад тим, хто прагне влади

Як археологи відкривають для нас різні пласти історії, так і бродівські краєзнавці з різних архівних джерел знаходять цікаві особистості, які причетні до нашого міста. Три місяці тому в одному з номерів нашої газети була надрукована публікація про Франца Краттера, урядовця, який, рятуючи галичан від холери, сам заразився нею і смертельно захворів. Історія про цього чиновника відома нам завдяки праці молодого філолога і дослідника Павла Кулінця. А з дослідження директора Бродівського історико-краєзнавчого музею Василя Стрільчука ми дізнаємося про високу моральність і людяність одного з бурмістрів (міського голови) Бродів. Ця публікація написана на основі його праці, яку ви можете повністю прочитати на сайті «Історична спадщина Бродів». Там ви знайдете ще багато цікавих історичних подробиць про наше місто.

Пауль Ґольдгабер з 1863 року працював лікарем у Бродах. Він був членом повітової ради і повітового відділу (1868-1875), входив до складу галицького господарського товариства (1871-1872). У 1872-1875 рр. був бурмістром Бродів, у 1876-1892 входив до складу міської ради і працював головним міським лікарем. З 1888 по 1892 р. був заступником бурмістра. У 1893 р. вдруге обраний очільником магістрату Бродів. Господарська посада не перешкоджала поклику серця – лікувати людей. І коли весною 1893 року на теперішній вулиці Франка спалахнула епідемія висипного тифу, він не роздумуючи, пішов рятувати життя хворих. Без сучасного захисного костюма та антисептиків, ризикуючи життям, дивився у вічі страшній епідемії, вакцину від якої розробили аж через 50 років. Його небезпечну працю можна прирівняти до роботи сьогоднішніх медиків, особливо тих, які напряму контактують з інфекційними хворими.

На жаль, доктор Пауль Ґольдгабер під час консиліуму заразився від хворого і помер. Ця сумна звістка сколихнула усіх жителів Бродів – незалежно від віросповідання та політичних поглядів. Троє його дітей залишилися сиротами, адже дружина, за 5 років до цього, теж покинула цей світ. «Він мав на меті добро міста, а не власну користь. Померлий був людиною чистого характеру і ніхто не міг сказати злого слова про нього…», – писали журналісти тогочасної преси. Чоловік не лише надавав лікарську допомогу своїм підопічним, а й матеріальну, кому це було потрібно. На його похоронах були майже усі брідчани, представники інституцій, ради міста, єврейської громади, офіцерського корпусу, пожежної сторожі. Бурмістра-лікаря поховали на єврейському кладовищі, та його могила й до сьогодні залишається невіднайденою.

Аби вшанувати пам’ять Ґольдгабера, радні міста того часу (депутати міськ­ради) вирішили повісити його портрет у сесійній залі магістрату м. Броди (приміщення якого, на жаль, не збереглося), а вулицю Лешнівську (нинішня І. Франка) назвали його прізвищем.

На фото: колишня вулиця Ґольдгабера, сучасна – Івана Франка.

На початку здобуття Україною незалежності була спроба повернути ім’я жертовного бургомістра одній з міських вулиць. І рішенням сесії Бродівської міської ради від 14 травня 1991 р. «Про повернення старих назв та перейменування вулиць м.Бродів» іменем лікаря Ґольдгабера було названо вулицю Карла Маркса. Однак недостатня обізнаність жителів міста, зокрема і мешканців цієї вулиці, про особу Пауля Ґольдгабера, які, очевидно, вперше почули це ім’я, стала причиною людського обурення і звернень до міської ради. Тоді вулицю знову перейменували і дали їй нову назву – Галицька. Таким чином, ім’я лікаря Ґольдгабера знову затерлося у пам’яті міста. Але завдяки небайдужим людям воно знову стає відоме загалу. Як у музеях ми милуємося старожитностями, так варто нам захоплюватися і брати приклад з шляхетних людей. І якби сучасні чиновники не уподібнювалися неприступним бюрократичним фортецям, які людині «без зв’язків» часто неможливо здолати, а як цей бурмістр робили життя людей максимально комфортним, то вочевидь, і жилося б нам легше.

Ліна КАШУБА.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *