Працею рук…

Україна завжди славилася родючими чорноземами, багатими врожаями і працьовитими людьми. Нашим урожайним землям заздрить уся Європа, і в часи війни нас захоплювали через «ситі» поля. Мабуть тому, в Україні є багато господарів, які щиро віддають свою працю землі. Щорічно у третю неділю листопада відзначається День працівників сільського господарства. Це свято звеличення нелегкої праці людей, від яких залежить міць держави і добробут кожного з нас.

Незважаючи на щільний графік та багато справ, садівник із Бродів люб’язно погодився завітати у нашу редакцію та розповісти про свою справу. Це – 48-річний Андрій Степанович Миськів. Він вирощує яблука вже 10 років, але ще замолоду це заняття було його хобі, що переросло пізніше у головну мету життя.

Відслуживши строкову службу в армії, повернувся додому і працював електриком в одній із комунальних служб Бродів. Але душа лежала до саду, тому наважився розрахуватися і працювати за покликанням. Землю під сад взяв в оренду у Язлівчицькій сільській раді. Ця ділянка була занедбана, із залишками від колишніх будівель, зарощена кущами і бур’янами. Андрій готував землю під садівництво майже 3 роки. Вносив добрива, засівав гірчицею, восени підживляв фосфором і калієм, навесні – перегноєм. Згодом це все переорав і аж тоді посадив молоді деревця. Бувало, на початку крали саджанці, але тепер цієї проблеми немає.

Стверджує, що це праця на роки. Потрібно 5-8 років вкладати і майже нічого не отримувати. Нині Андрій Миськів має 5 гектарів саду і багато сортів яблунь. Більшість із них зимові, щоб були стійкими до наших морозів, а яблука добре зберігалися. Коли сезон, садівник прокидається разом із сонечком, і до вечора працює. «Сад найбільше любить тінь – тінь свого господаря», – каже чоловік. Андрій має двох доньок та дружину, які також допомагають йому у цій справі.

Зі знанням справи розповідав, що яблуньки обов’язково потрібно білити вапном з глиною, бо дерево потребує кальцію. Коли косить траву, то накладає її у міжряддя і це є чудовим розпушувачем для землі. Сад неодмінно має бути обгороджений сіткою, адже зайці, коли потрапляють у сад, обгризають кору дерев й вони від цього всихають. Садовод веретеноподібно обрізає яблуньки, і коли все ж зайці потрапляють у сад, вони з’їдають обрізані гілочки, а дерев вже не чіпають. Такий собі «договір» із зайцем. Шкодять і такі шкідники, як миші. Проти них використовує давній органічний препарат «бактерія Ісаєва», що діє тільки на мишей. Переживає за свого кота, який живе у саду, щоб той не отруївся разом із мишами. Коли збирає врожай, завжди трішки залишає птахам. Яструби, сови, ласки допомагають йому у боротьбі із гризунами. У саду живуть і бджоли, які запилюють цвіт, та сонечка, які харчуються попелицею.

Звичайно, як розповів Андрій Миськів, не обходиться і без невдач. Два роки тому, коли весною вдарили сильні морози, урожай пропав «на корені». Це ризикована праця, адже все залежить не лише від садівника, а й, в значній мірі, від погоди. Коли «добродії» намагалися «позичити» із саду яблук, садівник казав, що у нього є «хвіртка», у яку можна зайти і попросити пакетик цих плодів. Часто відвідує різні курси, де набуває досвіду і ділиться своїм.

Не зупиняється на вирощуванні тільки яблук. Хоче вирощувати черешні, лохину, кизил і навіть хурму. Андрій каже, що ми не з’їдаємо норму фруктів, що потрібна людині, що у дитсадку дітям потрібно давати хоча б одне яблучко, замість сумнівних йогуртів. Японці спеціально вирощують сорти невеликих яблук, щоб вмістилися в дитячій ручці. Розповів, що ця робота приносить йому і естетичне задоволення, особливо, коли цвіте сад, а ще більше – коли збирає врожай.

Ліна ВОЙТЮК.