Додому > Культура > Палітра його душі

Палітра його душі

Володимир Дідула – наш колега-журналіст, редактор Золочівської районної газети «Народне слово», добрий і давній друг нашого часопису. Цікава неординарна особистість, світ захоплень якої дуже багатогранний. Пише прозу – його оповідання друкувалися у різних газетах, літературних журналах. Збирає фольклор, упорядкував і видав збірник українських народних пісень «Співають Сновичі» (2007 р.), збірки оповідань і новел «На річковому плесі» (2010), «У країні кленового листка» (2013), «Палітра моєї пам’яті». Малює і його картини зберігаються у приватних колекціях як України, так і в багатьох країнах Європи, а також у Канаді і США. Наприкінці минулого місяця у полоні рідного слова – журналістського і письменницького зустрів ювілейне 60-річчя. І сьогодні пропонуємо читачам його оригінальні і дуже діткливі до душі лірично-філософські розмисли, які автор назвав етюдами, з його книги «Палітра моєї пам’яті». Ці маленькі замальовки з життя, щемливі і зворушливі, вражають глибокою залюбленістю у красу рідного краю і його людей, рідного слова і все те, що дороге його небайдужому серцю. Воістину яскрава палітра його душі!

Після морозів, снігів, холоду і туги настає просвітління – оживає природа і теплішає на душі. Найменша квіточка, яка пробилася крізь суху, збляклу під снігом торішню траву притягує зір і дарує таку радість, може, незрівнянно більшу, ніж кущ розквітлих троянд серед літа.

***

Яка банальна циклічність людського життя від народження до кончини: ліжко – хата – подвір’я – околиця – село (місто) – широкий світ і знову: місто (село) – околиця – подвір’я – ліжко і крапка.

***

«Дякую!» – найдорожча у світі валюта, яка конвертується в усіх країнах, має вагу в усіх народів, на неї не впливають жодні кризи, інфляції, катаклізми. Роздаровуйте «Дякую!» іншим людям і збирайте, як дорогоцінні скарби від своїх рідних, друзів, знайомих чи не знайомих за дрібні чи великі добрі справи.

Людські «Дякую!» у стократ більше вартують ніж гроші, додають сили, радості, життєвої енергії.

Перевів бабусю через дорогу – «Дякую!». Підніс літній людині важку ношу: «Дякую!». Зателефонував вранці рідним: «Дякую!». Відвідав знайомого хворого: «Дякую!».

Кажуть, п’ять зібраних за день «Дякую!» мають силу як один «Отче Наш». «Дякую!» – збирайте у свою духовну скарбничку – і буде легше долати труднощі земного життя.

Людське «Дякую!» – добрий оберіг у нинішньому тривожному світі. Людське «Дякую!» полегшить наше земне тяжіння під час великого Переходу в інші світи…

***

Кучеряві, розхристані хмари, мов легкі паперові кораблики, безупинно пливуть і пливуть у далечінь. Шаленіє вітер, вільно розгулює, як шибеник-непосидюх по вершках дерев і ніде не може знайти собі пристановиська, бо всі дерева ще безлисті, а як вберуться в листя – він не матиме такої сили й волі.

Часом південний вітер принесе солодкий теплий легіт, ключ диких гусей у небі сповістить курликанням – весна на порозі!

***

Діду, треба купити квиток, бо безплатно ніхто вас не повезе.

А дід Яцко до онука:

– Ти не дуже кричи, бо я не глухий. Як мене москалі вивозили у сорок сьомому році на Сибір, то за білетом не питали! Зрозумів?

***

Велике мистецтво – навчитися прощати людям, співпереживати за тих, хто бажає тобі зла, хто підставляє ногу. Якісь обставини спонукають їх до цих мерзенних діянь, а, може, Бог випробовує нас, бо хто відає, які ролі розписав Всевишній кожному у цьому великому земному театрі?

***

Якомога частіше заглядай у свою душу – чи не образив когось словом або ділом, чи не заборгував, чи не забув, чи дотримав слова. Будь готовий, бо не відомо, коли переступиш поріг Вічності, а хотілось би йти на розмову з Господом із якомога меншим і легшим, як у високі гори, наплічником власних гріхів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *