Надсекретна база під Бродами

Нещодавно у Бродівському лісництві, в урочищі, що називається Фільварки, у рамках Всеукраїнської акції «Створюємо ліси разом» довелося на площі 60 сотих садити саджанці сосни звичайної. А через дорогу, на відстані якихось 5-10 метрів від цієї ділянки височіли залишки дивної споруди – спостережної вежі біля бойової зони, де розміщувалися балістичні ракети. Адже саме тут розміщувався колишній ракетний комплекс – надсекретна стратегічна база – один із багатьох,що залишили по собі суворі радянські часи. Тут зберігали зброю масового знищення. Всього ракет радіусом дії до 5000 кілометрів було 4. Кожен ядерний заряд мав вагу понад 5 тонн. Кажуть, військова потужність балістичних ракет, що зберігалися неподалік від Бродів, дорівнювала силі цілого фронту.

Головний лісничий ДП «Бродівський лісгосп» Олег Потьомкін розповідає, що база колись займала площу біля 500 га лісу, до якого вони не мали зовсім доступу. Три пропускних пункти та сувора цілодобова охорона не допускали на територію нікого – не те що людина не могла потрапити, пташка пролетіти. На територію вів підземний вхід (зараз він уже повністю завалений). Все було огороджено металевою сіткою з напругою від 800 до 3600 вольт. Якщо туди, приміром, потрапляв заєць, то миттєво перетворювався на вуглинку. Також ще два види сигналізації – наземна і підземна, з такою чутливістю, що спрацьовували, якщо навіть маленька гілочка з дерева падала.

Не стримуюся і цікавлюся у лісівників, а як же радіаційний фон? Чи не зашкалює? Вони впевнено відповідають, що приїздили сюди і вимірювали рівень радіації комісії з різних дослідницьких інститутів і фіксували рівень нижчий норми. Та й в інтернеті пишуть шукачі пригод, які відвідували урочище Фільварки, що радіаційний фон біля ракетних шахт удвічі нижчий норми – вимірювання здійснювалися різними типами приладів.

До тепер вже покинутої ракетної бази веде спочатку бетонна дорога (це напевно єдине, що нагадує про її існування тут), а далі лісова дорога, у деяких місцях розбита і розмита снігом та дощами. Варто зазначити, що про минулу могутність і загрозу, що несла ця надсекретна база під Бродами, навіть у мережі Інтернет інформації зовсім мало.

Після розпаду СРСР Україна успадкувала третій у світі ядерний арсенал – 17% від світового потенціалу. Її зброя масового знищення перевищувала за своєю міццю ядерні сили Великої Британії, Франції та Китаю. Більше було тільки в арсеналі Росії та США.

За повідомленням інтернет сайтів, в Україні стояли 220 одиниць стратегічних носіїв: 176 міжконтинентальних балістичних ракет, у тому числі 130 рідиннопаливних УР-100Н (SS-19 Stiletto) (по шість боєголовок кожна), і 46 твердопаливних РТ-23УТТХ (SS-24 Scalpel) (по десять боєголовок кожна) у шахто-пусковій установці. Стратегічні бомбардувальники Ту-95МС і Ту-160 (від 30 до 40). Ядерні боєзаряди стратегічної зброї: від 1514 до 2156. Тактичні ядерні боєзаряди: від 2800 до 4200.

У багатьох публікаціях розповідається, що такі об`єкти маскувалися під піонерські табори, щоб не бути поміченими із космосу. Були такі споруди і навколо цього об’єкту.

Бродівська база мала дві частини – «житлову» із закинутими вже будинками, гаражами господарськими приміщеннями, та розташоване трохи нижче поле з ДОТами, шахтами та багатоповерховими підземними комунікаціями.

За відомостями блогерів, під Бродами базувалися балістичні ракети типу SS-4 «Sandal» (або Р-12, або шахтної модифікації Р-12У), що заправлялися гасом і азотною кислотою як окислювачем, довжину мали 17,7 м, діаметр – 1,65 м. Стартовий комплекс складався із 4 шахт, згодом їх замінили SS-5 «Scean» (або Р-14 чи Р-14У), заправляли їх тією ж азотною кислотою, довжина ракети була більшою – 24,3 м, діаметр – 2,4 м, стартовий комплекс мав 3 шахти. Насамкінець тут з’явилися SS-20. Хоч це був і надсекретний об’єкт, але мешканці Бродів і навколишніх населених пунктів все ж знали, що знаходиться у недоступному лісі.

23 травня 1992 року перший президент незалежної України Леонід Кравчук схвалив Лісабонський протокол. Цей документ також підписали США, Росія, Білорусь і Казахстан.

Згідно з Лісабонським протоколом, Україна, Білорусь і Казахстан приєднувалися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, тим самим відмовляючись від ядерного статусу.

5 грудня 1994 року був підписаний Будапештський меморандум. Згідно з документом, країни-підписанти – Велика Британія, Росія і США – зобов’язалися бути гарантами незалежності, суверенітету та кордонів України, а також утримуватися від застосування проти України будь-якої зброї, не тільки ядерної. В обмін Україна відмовлялася від свого ядерного статусу.

В червні 1996-го Україна повністю виконала свої домовленості – усі ядерні боєголовки були передані для знищення в Росію, а засекречені стратегічні бази переведені у невоєнне використання. Нині ж у контексті зазіхань на територіальну цілісність України, як бачимо свої зобов’язання у рамках Будапештського меморандуму, що передбачав гарантії суверенітету в обмін на ядерну зброю, гаранти не виконали,

Ну, а з під Бродів останні балістичні ракети з ядерними боєголовками також були вивезені й знищені. Довгий час ракетна база стояла закинутою з навіть відкритими шахтами, що мали діаметр 1,65 м і глибину 35 метрів. Шукачі металів умудрялися знімати важкі кришки-ковпаки та інше обладнання. Пригадую, що у середині 90-х років звідти, як кажуть, «тягнули», хто що міг – металеву та маскувальну сітку, вікна, двері тощо.

З часом шахти і підземні будівлі були демонтовані і підірвані. На їх місці залишилися глибокі вирви і груди каміння та бетону. Тут у лісі довкола треба ходити дуже обережно, бо скрізь зяють глибокі провалля, засипані торішнім листям, потрапивши в які можна скалічитися. До речі, у глибоких вирвах на місці шахт, де стояло напоготові грізне озброєння, наші люди вже умудрилися зробити стихійні сміттєзвалища. Не можемо ми жити і берегти планету.

На цьому, у минулому надсекретному, об’єкті після ядерного роззброєння знайшли собі прихисток колишні засуджені – ті, кого життя викинуло на узбіччя суспільства. Тепер на об’єкті №580 вони розводять корів, кіз, печуть хліб тощо.

Блукаючи полем, де були ДОТи, шахти та багатоповерхові підземні комунікації, чомусь подумала, якби ми не підписали меморандум, не знищили ядерну зброю, чи втратили б ми сьогодні Крим, чи посміла б Росія проти нас воювати й зазіхати на нашу територію? І чому мовчать гаранти нашого суверенітету?

Надія ЗАБОКРИЦЬКА.