«Місце, де ми зібралися, має стати місцем примирення і любові…»

23 лютого відбулися поминальні заходи біля меморіального комплексу на місці спаленого нацистами під час Другої світової війни села Гута Пеняцька, в якому проживали поляки. 28 лютого минає 76 років від того часу, коли німецький каральний підрозділ спалив село дотла і убив мирних мешканців. Кількість жертв становить, за різними підрахунками, від кількох сотень до понад тисячі.

Пам’ять невинно убитих людей з польської сторони вшанували Державний секретар Канцелярії Президента Республіки Польща Адам Квятковські, Надзвичайний Повноважний посол Республіки Польща в Україні Бартош Ціхоцькі, Віце-державний секретар у МЗС Республіки Польща, уповноважений уряду Республіки Польща з питань польської діаспори та поляків за кордоном Ян Дзедзічак, Віце-маршалок сейму Республіки Польща Малгожата Госньовська, голова Управління з питань комбатантів та репресованих Юзеф Каспшик, Генеральний консул Республіки Польща у Львові Еліза Дзвонкевіч, члени польського товариства «Гута Пеняцька», з української сторони – заступник голови Львівської облдержадміністрації Іван Собко, голова Бродівської райдержадміністрації Оксана Прокопець, голова районної ради Євген Швед, голубицька сілька голова Любов Крутяк, духовенство УГКЦ та ПЦУ, мешканці навколишніх сіл.

Перед початком вшанування загиблих мешканців Гути Пеняцької представники облдержадміністрації, Бродівської районної влади запалили лампадки та поклали квіти до пам’ятного хреста, що встановлений на місці, де були жорстоко вбиті директор Ясенівської школи Іван Ваврін та його дружина, а також греко-католицький священик, парох з Ясенова отець Мартин Балюта.

Екуменічну панахиду відслужили римо-католицькі, греко-католицькі та православні священики. Очолив поминальну молитву єпископ-помічник Львівської Архідієцезії римо­-католицької церкви Едуард Кава.

«У 1944 році людська ненависть призвела до масових вбивств. Сьогодні наше християнське завдання, щоб більше до такої ненависті на нашій землі не дійшло. Місце, де ми сьогодні зібралися, має стати місцем примирення і любові», – сказав єпископ Едуард під час проповіді. Він також висловив пропозицію, щоб біля меморіалу у майбутньому збудувати кап­лицю.

Після молитви держсекретар канцелярії президента Польщі Адам Квятковський зачитав лист президента Анджея Дуди, в якому знову йшлося про те, що до розправи над мирними мешканцями Гути Пеняцької причетні й українські націоналісти. «Нині пустка, що наповнює це місце, шокуюче промовляє. Колись тут було людне гомінке село, яке існувало з XVII ст. Це було перекреслено одного страхітливого дня через насильство, кров та знищення… Проте ми, поляки та українці, можемо зробити висновок із цієї трагічної історії, щоб минуле не тяжіло над теперішнім. Щоб ми разом могли протистояти спільним викликам і загрозам. Того, що близько єднає наші народи – багато… Глибоко вірю, що історія не мусить ділити поляків і українців», – зазначається у листі Президента Республіки Польща.

«Усі, хто тут сьогодні зібралися – і з української, і з польської сторони – приїхали вшанувати пам’ять невинних жертв війни. Історія – складна. Часто ми мусимо добре робити висновки, аби нам і нашим дітям не було соромно, і щоб ми могли бути сильними та дружніми народами. Щоб усі ті, хто має владу, добре думали для чого їм це. Адже ті, хто організовував такі криваві розправи, не бажали добра чи миру. Вони мали лише бажання повної влади. Як польський народ, так і український, багато натерпілись в часи Другої світової війни. Та й сьогодні на східних кордонах нашої держави наші хлопці боронять Україну. Але не лише її. Польща – наш справді добрий партнер, який нас підтримує у нашому бажанні миру. Українці ніколи ні на кого не нападали. Ми – миролюбна нація. Зараз кожен на своєму місці повинен зробити все, що від нас залежить, аби ми ніколи більше не мали приводів для вшановування невинних жертв. Бажаю нам миру, злагоди, добра та любові до своїх ближніх», – сказав, звертаючись до присутніх, заступник голови облдержадміністрації Іван Собко.

Віце-маршалок сейму Республіки Польща Малгожата Госньовська говорила про «чесну пам’ять про такі злочини», яка «є гарантією того, що цього більше не повториться». За її словами, з цього потрібно починати польсько-українські взаємини: «Тільки коли ми дійдемо до правди, ми можемо пробачити, а пробачення є невід’ємним елементом розвитку добрих відносин».

Малгожата Госньовська подякувала місцевій владі за підтримку в організації щороку поминальних заходів.

До підніжжя пам’ятника представники польської та української влади, громадськості поклали квіти та запалили свічі пам’яті.

Н.ЗАБОКРИЦЬКА.