Листопадове свято у Бродах

Від часу відновлення Української держави свято Листопадового Чину щороку відзначається у Брідській громаді. У нашому місті це вшанування має давню традицію та проводиться, зазвичай, біля могили четаря УГА Пилипа Ґардзілевича (1894-1919), розстріляного поляками у липні 1919 р. і похованого на міському цвинтарі Бродів. Це єдина відома нам на сьогодні могила вояка УГА, але вона є не одна. Наприклад, на сайті Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України є інформація про двох вояків УГА із с. Фитьків (Надвірнянський район Івано-Франківської області), похованих у Бродах:

• Дмитрук Михайло Костянтинович. Стрілець УГА. Помер у м. Броди Львівської обл.

• Стефурак Микола Олексійович. Стрілець УГА. Похований у м. Броди Львівської обл.

Напевно, є поховання ще й інших героїв національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., про яких ми поки що не знаємо.

У період 1920-30-х років напередодні річниці Листопадового Чину місцеві патріоти завжди намагалися впорядкувати і прибрати могилу четаря УГА Пилипа Ґардзілевича, незважаючи на заборони і переслідування польської влади. Відомо, зокрема, що за впорядкування могили П.Ґардзілевича напередодні Листопадового свята 1930 р. «за порушення громадського спокою» до суду були притягнуті українські хлопці Євген Шуст, 23 роки, студент медицини та Петро Бурячок, 21 рік, студент права, обоє уродженці Бродів.

Під час вшанування Героїв Листопадового Чину у листопаді 1928 р. (10 річниця) була насипана символічна могила Борцям, полеглим за волю України біля церкви Святого Юрія в Бродах (сьогодні відновлена і впорядкована). Під час заходів, що відбулися 4 листопада 1928 р., дійшло до сутичок українців з поліцією, кілька студентів та членів товариства «Луг» було затримано.

Дещо по-іншому, ніж у попередні роки, відбулося відзначення свята Листопадового Чину в 1936 р. Напередодні, в суботу, 31 жовтня 1936 р., в церкві Св. Юрія було відправлено панахиду за полеглими вояками УГА. Як описував очевидець: «Перед гарно прибраною алєгоричною могилою в церкві стануло до Панахиди усе місцеве Духовенство на чолі з о. Деканом Демчинським. Понеслись жалібні звуки похоронної відправи під акомпаніямент мужеського хору Читальні Просвіти з Фільварків Великих і віджили в душах приявних на панахиді ще свіжі спомини великих та світлих днів зриву українського народу. Пісня «Ви жертвою в бою», як закінчення поминок викликала помітне вражіння і схилились голови віддаючи поклін Тим, що палаючи безмежною любовю до Батьківщини і бажаючи всіми фібрами душі здобути Її незалежність і волю, віддали своє молодече і повне надій на світле будуче життя» (Перший листопад у Бродах// Брідські вісті. – листопад 1936. – С.4.).

Друга частина свята відбулася наступного дня – у неділю, 1 листопада 1936 р. О 10-ій годині було відправлено Торжественне Богослужіння в наміренні українського народу. Отець Євген Лабінський, сотрудник храму, виголосив проповідь, присвячену пам’яті листопадових подій. Під час Служби співав церковний мішаний хор під керівництвом Є.Тиблючинського. Далі в приміщенні товариства «Боян» (очевидно, в домівці товариства «Основи», сучасна вул. Пушкіна, 10) відбулася Академія. Програма заходу була підготовлена членами читальні «Просвіта» з Великих Фільварків, зокрема чоловічим хором під керівництвом голови читальні Володимира Чубатого. Академія розпочалася піснею «Коли Ви вмирали», яку всі присутні слухали стоячи. Опіс¬ля магістр Степан Борщ виголосив ґрунтовний реферат про історію Листопадового Зриву, його уроки і наслідки для майбутнього. Далі в програмі виступав чоловічий хор, який виконав пісні «Гей у лузі червона калина», «Маєва нічка», «Кладочка і Жовнярські похорони», переплетені декламацією поеми Уляни Кравченко «В поході», що її гарно й емоційно виконала Марійка Сидорівна. Захід завершився виконанням гімну «Ще не вмерла Україна». В Академії, за даними учасника, взяло участь близько 120 осіб з м. Броди і приміських сіл.

Традиція вшанування Героїв Листопадового Чину пережила не одну окупацію й не одного ворога, який намагався стерти пам’ять народу про своїх кращих синів і дочок. Вояки Української Повстанської Армії в умовах важкої боротьби 1940-50-тих років з радянськими каральними органами намагалися зберегти пам’ять про звитяжців попередніх поколінь і передати її наступникам, водночас вписуючи і свої імена до когорти героїв. У підпіллі друкувалися відозви, листівки (присвячені Листопадовому Чину, Акту Соборності), які поширювали серед населення. Пам’ять про Героїв зберігалася й «жила» у наступних генераціях, завдяки чому ми маємо власну державу Україну. Адже, як говорив патріарх Йосип Сліпий: «Нікчемний той народ, який не шанує своїх героїв, що віддали життя за свободу і незалежність своєї держави».

Переконаний, що добра традиція вшанування Героїв – борців за волю України житиме далі. Історія відкриватиме призабуті імена, а ми пам’ятатимемо колишніх і нинішніх Героїв нашого народу, котрі віддали життя за незалежність Української держави.

Василь Стрільчук,
директор Бродівського історико-краєзнавчого музею.