І нема у світі сильнішої любові…

6 травня у Бродах у приміщенні управління праці і соціального захисту населення відбулося вшануванні матерів Бродівської МТГ, чиї сини віддали своє життя за неньку-Україну на її східних рубежах, захищаючи нашу державу від загарбницьких посягань російського агресора. Заступник голови Золочівської райдержадміністрації Богдан Гринишин, вітаючи присутніх з Днем матері, наголосив, що «немає такої подяки, яка б втишила біль матерів, чиї сини героїчно захищали рідну землю і віддали найдорожче – життя за те, аби ми жили під мирним небом на своїй рідній землі. І саме на прикладах ваших синів-героїв, – сказав він, – маємо виховувати молоде покоління українців».

Богдан Гринишин за дорученням голови ЛОДА Максима Козицького вручив матерям Г.О.Романюк, Г.Й.Бражнюк, О.В.Скаковській, О.Є.Гунько та Н.В.Чорнобай квіти, вітально-подячні листівки (на фото). Їхні сини Василь Романюк, Віктор Бражнюк, Роман Скаковський, Степан Гунько, Роман Чорнобай загинули у перші (2014-2015) роки неоголошеної війни на сході України, боронячи рідну землю від ворожих посягань, мир і спокій своїх рідних й наш з вами.

«Нема у світі чистішої любові за материнську, бо це любов, яка ніколи не минає, – говориться у вітальній листівці, – нема у світі більшої сили, ніж молитва матері, яка все життя освічує дорогу дітям,

Ви народили і виховали сина, який став Героєм України. Його ім’я не буде забуте ніколи, адже не існує більшої жертви понад ту, щоб віддати своє життя за Батьківщину.

Бережіть своє материнське серце. Хоч воно й зранене, та все ж і далі є джерелом любові, яка зцілює, підіймає, оберігає.

Нехай Господь здійснить усі бажання вашої душі, наповнить її миром та радістю. Нехай у вашому домі завжди панують злагода і добро, а звідусіль приходять лише добрі звістки».

З Днем матері учасниць зустрічі привітали також спеціаліст відділу інформаційної політики Золочівської РДА Володимир Адамець і голова Бродівської спілки родин АТО Ігор Гордій.

Г.ПЕТРУСЬ.
Фото В.ЧИЖИКА.

Коли земля розквітає, вкривається квітами і зелен-травами, Україна відзначає світле і прекрасне свято – День матері. У це свято ми вкладаємо триєдиний сенс – Мати-Богородиця, яку українці обрали своєю заступницею, мати земна і мати-­Україна. Давня легенда стверджує, що Бог створив матерів, аби вони заступали Гогспода там, де його немає. Вони дають нам життя, а потім своєю жертовною любов’ю, невпинною молитвою і турботою тримають нас на силах до кінця днів своїх. І ми почуваємося дітьми до тих пір, поки живі наші матері та матері наших матерів. Тож засвітімо у своїх серцях невгасимий вогонь любові, вдячності, шани, турботи і Божої ласки для найріднішої, найдорожчої, наймилішої, найтерпеливішої і всепрощаючої людини у світі – своєї Мами. І цей випуск «Червоної калини» ми присвячуємо матерям, яких звеличують у своїх поезіях поети нашого брідського краю.

Земний уклін Вам, матері!

Земний уклін вам, матері!
За те, що світ і ви у світі,
За те, що сонечко нам світить,
За ваші руки золоті
Низький уклін вам, матері!

Земний уклін вам, матері!
За вишитий рушник в дороу
І за молитву, що до Бога,
За ясен місяць угорі
Низький уклін вам, матері!

Земний уклін вам, матері!
За всі недоспанії ночі,
За ті ласкаві, добрі очі,
Що прокидались на зорі,
Низький уклін вам, матері!

Земний уклін вам, матері!
За ту невичерпану ласку,
На сон розказаную казку
Своїй малечі – дітворі
Низький уклін вам, матері!

Земний уклін вам, матерії
Хай ваше щастя буде повним
В житті дорога тільки довга,
Хай буде радість у душі,
Низький уклін вам, матері!

Земний уклін вам, матері!
Що з року в рік передавали
Ті солов’їні звуки мови,
Любов до рідної землі…
Низький уклін вам, матері!

Г.МІКОЛЯШ,
с.Комарівка – м.Глиняни.

До матері вертаю..

До матері вертаю,
Коли мене болить.
Як серце заридає,
То ненька захистить.
До неї притулю я
Своє сумне чоло.
Матуся припильнує,
Щоб болю не було.
Матусенько, рідненька,
О, як я Вас люблю.
Зозуля хай Вам, ненько,
Сто літ кує в гаю.
Матусенько, рідненька,
Хай Бог Вас береже
І Ангел-хоронитель
Від зла Вас стереже.

М.СТОРОЖУК,
м.Броди.

Ота свята любов…

Я розкажу вам про любов,
Яка давно в мені тремтить і плаче.
І хоч немало я в житті пройшов,
Згадаю… й меркне світ неначе.

О, як прекрасно все колись було:
Тихенький голос неньки, ніби в раю,
І все навколо пахло і цвіло
Ніжним теплом із маминого маю.

Так і дитинство відійшло
В любові тій з ранку і до ночі.
Прибіг до хати, глянув в любі очі…
Куди ж навіки щастя це пішло?

Я втратив в юності оту святу любов.
Ніхто не знає, що за біль і муки!..
І ледь не трісло серце від розпуки,
Поки без неї вчився жити знов.

Навчився! Але все шукав
В свята і будні, дні і ночі
Ті найдорожчі неньки очі,
Що рано так Господь забрав.

Тож зберігайте матері любов,
Цілуйте руки, квітами встеляйте,
Усе найкраще їй своє віддайте,
Спішіть, щоб час останній не прийшов…

В.Гудима,
м.Броди.

Доки моляться матері

Коли світанок будить землю з небуття,
Складає мати руки у молитві,
І пестять діток очі, повні світла,
А серце, що любов’ю оповите,
Благає в Бога щастя для малят.

Ще просить, щоб взяла під свій покров
Її дітей Пречиста Мати Божа,
А діти були і здорові, й гожі,
Щоб Ангели стояли на сторожі
Й оберігали їх спокійний сон.

Довіку будьмо вдячні матерям
За їх науку і за тихі сльози,
За ночі, що минають у тривозі,
Щоб ми не заблукали у дорозі,
За те, що ждуть дзвінків і телеграм.

Тож поклонімось ненькам до землі
За їхню щиру ласку та опіку,
І за любов – величну і велику…
Надію маю в Бога, що довіку
За нас молитись будуть матері.

С.РУДАКЕВИЧ,
м.Броди.

Переше слово

Перше слово в житті це – Мама!
Промовляє маленьке дитя.
Ніжні руки її ласкаві
Обіймають своє немовля.

Найрідніша в житті це – Мама.
Найніжніша її колискова.
Перші кроки, уроки, наука
і безсонні ночі, тривога.

Мама дала життя й виховання.
Казочки вечорами читала.
Жити чесно й правдиво «в дорозі».
Із любов’ю та вірою, в Бозі.

Вдячні будьте завжди матусі,
Найвірніший вона порадник,
Хоч довкола і щирі друзі,
Найцінніша – матусина рада.

Скільки в світі вже сказано було.
Хочу я ще від себе сказати.
Мамо, ненько, спасибі Вам, рідна,
За життя й за усе, що Ви дали!

Н.ШПАК-КУЧЕР,
с.Нем’яч – м.Мадрид (Іспанія).

Найдорожчій

Горнусь до тебе, як безкрилий птах,
Цілую ніжно стомлені долоні,
Колишу думку у твоїх руках
І хочу зиму розтопить на скронях.

Матусю, рідна, Ти для мене – все.
З тобою не боюся круговерті…
Без Тебе, як пір’їна на вітрах,
Яка не знайде спокою до смерті.

Благаю в Бога літ, ще довгих літ,
І сонця, щоб в очах Твоїх ясніло,
І теплоти, щоб розтопити лід,
Який лежить на сивих крутосхилах.

Е.НОГТЄВА,
м.Броди.

Хто ж, як не ти

Мов лелеки, летять адресатам листи,
Та нечасто спішать до старенької хати,
Але хто ж, як не ти, але хто ж, як не ти,
Так любити уміє і вміє прощати?

Обізветься дитинства пора золота
І нестерпно журбою душа заголосить…
Сіють зморшки мені під очима літа,
А тобі сивиною вибілюють коси.

Та усе найдорожче, що в серці зберіг,
Материнське тепло випромінює досі…
А за обрієм літа наш рідний поріг
Засипає вже листям непрошена осінь.

Не суди, що нечасто приходять листи,
П’ю призначену чашу до дна, до краплини,
І прошу тебе, мамо, востаннє, прости
За самотність гірку свого блудного сина.

М.КОЦЮК,
с.Берлин.

Заспівай колискову мені

Заспівай колискову мені,
У промінні хай зорі гойдаються.
Хай співають луги уві сні
Пісню щастя в мережеві місяця.

Заспівай колискову мені.
Пригадаю я знову лелеки,
Що несуть на своєму крилі
Тепло літа у веснах далеких.

Срібних ранків ти чиста роса,
Днів дитинства крик чайки збентежений.
України чарівна коса,
Тепло мрій, оберегом збережене.

Заспівай колискову мені,
Хоч дитинства назад не вернути,
Лише пам’ять бентежить пісні,
Що на серці лягли, мов спокута.

Заспівай колискову мені
Голосом чарівної сопілки,
Відгукнись у святковій юрбі,
Співом тим весняної гаївки.

Р.ШЕЛЕСТ,
с.Лучківці.

Наймиліше слово

Що є милішим від слова «Мама»?
Що є ріднішим від слова «Мама»?
Його ми промовляємо роками,
Воно найкраще, найсолодше між словами.

Буває в серці туга, але мама
Уже відчула і думками з нами.
В житті не раз спіткнемося, та мама
Підводить теплими і ніжними руками.

Щемить і допікає біль, а мама
Цілує, гладить, зрошує сльозами.
Біда ввірвалась стрімко і враз мама
З руками складеними вже під образами.

У Бога прошу милості для мами
Щоденними святими молитвами.
Допоки мама є на білім світі,
Доти і діти її ласкою зігріті.

Л.ЧОРНА,
м.Броди.

До ніг матусі вдячність постелю

Перед Тобою голову схилю
І руки поцілую, люба ненько,
До ніг твоїх веселку постелю
Й зорю попрошу сходити тихенько.
Не розірвати павутинку сну,
Що так тривожно заснувала очі.
Ти, мабуть, стріла юності весну,
Яка сміялась так колись пророче.
А зараз – сива, поволока літ
Лягла на плечі сріблом в пишних косах
І тишу заплітає білий світ
У спогади, де щастя в літніх росах.
Де юність лебедем пливе увись,
Де цвіт надій мереживом вогнистим
Зове і манить ще Тебе кудись…
Все стало зараз спогадом імлистим…
У дітях – Твоє щастя і жура,
Твої думки – тривожні довгі ночі.
В молитві – руки, в косах – сивина,
В чеканні вічнім найрідніші очі.
До ніг Матусі вдячність постелю…

М.МИКИТЮК,
м.Броди.