«Дивограй» – команда сильна духом, дивує вкотре …

Чергові сторінки цікавого, насиченого яскравими подіями життя зразкового вокально-хореографічного ансамблю «Дивограй» Бродівської гімназії ім. І. Труша, художнім керівником якого є заслужений працівник культури України, досвідчений викладач-хореограф Володимир Кулінець, знову дивують і змушують інших позаздрити… Ще б пак, чого вартують численні фото та відео картинки, що вже впродовж двох тижнів заповнюють стрічку фейсбуку і вражають користувачів дивовижністю зафіксованих на них моментів – мальовнича природа, яскраві катамарани, усміхнені веслувальники у рятувальних жилетах і небачена краса навколо… Одні ставлять «лайки», впізнаючи там своїх знайомих, колег по роботі, інші захоплюються, коментують і «постять», побачивши щасливі обличчя своїх рідних: «Які молодці!», «Ну ви й сміливі, я б так не ризикнула!», «Відкриваю вас по-новому для себе» і т. д…

Без сумніву, творче життя дивограївців – невтомна, майже щоденна праця (репетиції, виступи на сценах), результат якої – феєричні концерти, що дарують глядачам позитивні емоції і захоплення. Та унікальність диво танцівників полягає ще й у вмінні цікаво, корисно та весело відпочивати. Літо 2019 є черговим свідченням цього – третій сплав по Дністру і підкорення норовливої річки.

5 днів та ночей у лоні чистої природи – 4 липня у супроводі вже добре відомих нам ПЛАСТових хлопців – членів туристичної команди «Файні мандри» з м. Тернополя на чолі з Олегом Біликом, розпочали маршрут у смт Коропець Бучацького району Тернопільської області у напрямку сіл Космирин – Возилів – Незвисько Івано-Франківської області.

Чарівний Дністер! Він знову, а когось вперше, адже серед нас чимало новачків, задивовував нас своєю красою: карпатські береги, кам’яні червоні стіни та сірі скелі, оточені густим лісом, рідкісні сірі чаплі, що супроводжували та спостерігали за нами то по одну, то по іншу сторони Дністра, рідкісні чорні журавлі, занесені у Червону книгу, мальовничі острівки, струмки-водоспади, що де-не-де витікали зі скель у ріку. Зрештою, унікальний особливий клімат Дністровського каньйону (тепле, парникове повітря, зненацька шквальний вітер та дощ, за кілька хвилин – знову спека, субтропіки, одним словом…). І, як наслідок, засмага, наче з моря, та мило припечені дністерським сонечком носики: «Я така задоволена! Добре, що поїхала, трохи сумнівалася, а тепер, бачу, що дарма! Я ще такого не бачила і не відчувала: краса навколо, ріка, веслування, згуртований колектив, наші, не за віком дорослі, діти… невже це зі мною таке відбувається? – це емоції однієї з учасниць цьогорічного сплаву, мами Богдана Смолінського.

Гребля, саморобні вітрила, коли вітер у спину, круті повороти ріки, спокійний рух води Дністра, купа приємностей, які треба просто спробувати та відчути…

Повна гармонія з природою, – ґаджети ГЕТЬ!!! – ось що було найголовнішим у цій мандрівці. Сон у наметах, освіжаючий душ каскадового водоспаду біля Возилова, де ми таборилися і користувалися природніми благами три ночі поспіль. Обов’язкова молитва, після якої – смачна їжа, варена у казанах на вогнищі молоденькою нашою кухарочкою Іринкою, захід сонця, вечірнє багаття, гра на гітарі, спів українських пісень, історії біля вогнища, футбольний матч на сільському полі біля магазину зі смаколиками, морозиво, стрільба з пневматики по мішенях, купання, а, заодно і гартування у доволі швидкій, подекуди небезпечній течії Дністра…

Справжній подарунок позитивних емоцій від майстерно проведеного хлопцями-файномандрівцями туристичного КВЕСТу, у якому всі без винятку вчилися тримати рівновагу, «вальсуючи» вузькою нерівною «платформою» з двох палів, долали перешкоди, весело, подекуди до болю животів від реготу, переносили вантажі у вигляді самих себе (що особливо добре запам’яталося керівнику ансамблю, – чи не так, Володимире Олексійовичу)?, тренували голосові зв’язки, співаючи на відведений час пісень на власний смак та настрій, спускалися переправою у спеціальному спорядженні через глибочезне урвище (аж дух запирало)… – жарти, сміх, відмінне самопочуття і гідна втома наприкінці дня.

Пам’ятним для усіх стало вітання з днем народження однієї з наймолодших учасниць сплаву Іванки Ішкової, якій саме на Івана Купала сповнилося 12 років. Її тато Руслан і мама Світлана пригощали нас солодощами.

На вустах у кожного донині – щирість і безкорисність мешканців села Возилів, коли люди з першої ж хати, в яку ми звернулися, без вагань, чим можуть допомагають, рятують нашого Богдана, якого «прихопила» ангіна.

Та справжнім сюрпризом для усіх учасників сплаву став пізній купальський містичний вечір у ніч на Івана Купала, конкурс «Міс купальська мавка – 2019» за участю дивограївських красунь, які ще перед сплавом у таємниці від всіх, навіть рідних, бігали на репетиції під керівництвом енергійної молодої хореографки-постановника танців Марії Дацьків у танцювальну залу гімназії. Переможницю обрати було не просто. У купальській виставі перемогу здобули усі, кожен свою, особливу, заслужену, таку чисту і безпосередню. Та стрічку «Міс купальська мавка – 2019» за підсумками конкурсу отримала Яна Денисюк. Вона ж і мала честь представляти купальський віночок від ансамблю «Дивограй» на конкурсі віночків фестивалю «Зелене купало у воду упало», що традиційно проходив у м. Корець, у якому брали участь дивограївці як почесні гості. Купальські пісні, зворушливе пускання віночків темної ночі на воду, і ватра, що зігрівала душі і серця, – це щось неймовірне! Здавалося, ніби сам Дністер посміхається, стежачи за магічним дійством на одному із своїх берегів.

Дегустацією та закупами смачнющого сиру домашнього копчення в с. Незвисько Івано-Франківської області завершилася наша водна мандрівка величним Дністром, за професійну організацію якої ми щиро дякуємо хлопцям та дівчатам команди «Файні мандри» з файного м. Тернополя.

По дорозі додому пішим ходом дістаємося Джуринського водоспаду поблизу с. Нирків.

Споглядаємо здаля за майже зруйнованими двома величезними вежами, залишками містичного Червоногородського замку XVII століття. Такі мальовничі місця України потребують підтримки і турботи (від чого стає трохи сумно…).

Так фізично загартований, духовно збагачений, патріотично налаштований перегорнув ще одну унікальну і неповторну сторінку свого життєвого щоденника «Дивограй». За організацію завжди ексклюзивного дозвілля своїм вихованцям дякуємо керівнику колективу Володимиру Кулінцю.

І. Мандзюк,
учасниця сплаву.