«Для того, щоб щось зробити – треба почати…»

П’ять років тому на Бродівщині створилася перша об’єднана територіальна громада – Заболотцівська. Хтось підтримував голову Марію Володимирівну Дискант, хтось дивувався її рішучості, а дехто іронічно посміхався і навіть «лив бруд», стверджуючи, що це хибний крок у нікуди. Тепер Заболотцівська ОТГ впевнено крокує у майбутнє, створюючи кращі умови для життя сільчан. Тут вже є кращі дороги, спортивні майданчики, нові котельні, утеплені навчальні заклади, відремонтована лікарня, яку ОТГ не побоялася взяти на свій баланс, створена комунальна служба, зроблено багато інших добрих справ. Про життя Заболотцівської об’єднаної територіальної громади розпитую у голови Марії Володимирівни ДИСКАНТ, якій вже вдруге громада довірила її очолювати.

– Маріє Володимирівно, пригадую ті перші зустрічі, коли тільки обговорювалися перспективні плани створення об’єднаних громад на Бродівщині. Не секрет, що сільські голови тоді з великою пересторогою ставилися до цього, а Ви рішуче заявили, що «я вже йду». І фактично Заболотцівська громада об’єдналася, можна сказати, однією з перших в Україні. Що підштовхнуло Вас до цього кроку, коли ще мало хто вірив у користь реформи?

– Таке рішення не з’явилося нізвідки. Передувало цьому навчання. Брала участь у різних тренінгах, семінарах з цього питання. Був один цікавий тренінг «Академія лідерства», де нам розповіли про децентралізацію і чітко роз’яснили, як все має відбуватися. Я відразу побачила у децентралізації величезні можливості для свого села. Крім того, найбільший зиск у будь-якій справі отримують ті, хто випереджає інших, йде попереду усіх. А ще усвідомлювала, що коли не підемо першими і не створимо у себе центр на початку, то потім можемо центром і не стати. Отож, ми випереджували події, але все робилося в інтересах громади. І ще чого ми пішли першими… Коли у той час зустрічалися з колегами, ситуація була вже такою, що то було не місцеве самоврядування, а місцеве самовиживання. Коли минає місяць й треба шукати кошти на заробітну плату, то за розвиток мова вже не йде. Можливості зовсім не було знайти кошти на якусь проєктно-кошторисну документацію і хоч кудись запропонувати якийсь об’єкт. Ми прорахували, що у нас будуть ресурси в умовах децентралізації. Звичайно усвідомлювали, що на початку небагато і потрібно попрацювати, щоб створилося підприємство. Отож, прорахували всі плюси і мінуси, вдалося роз’яснити це людям і переконати. Основне завдання керівників громад – чути людей і виконувати прийняті спільно рішення. Перед тим, правда, йшла мова про створення 7 таких громад у Бродівському районі. З сільськими головами попередньо домовилися, що будемо створювати ОТГ. Але, у певний момент хтось мав великі застереження щодо цього, а хтось просто не захотів. Шкода, що тоді, через рік не створювали ОТГ, бо втратили досить великий ресурс, що виділяла держава на розбудову інфраструктурних об’єктів. Навіть, якщо б у майбутньому громада не залишилася, то цими коштами варто було скористатися. Але це вже питання минулого. Зараз у нашій ОТГ буде 18 населених пунктів. Доєдналися Ясенівська і Підгорецька сільські ради. Звичайно, не так все легко, як передбачалося, але депутатський корпус у нас досить виважений, люди готові до співпраці і до роботи. Думаю, що нам вдасться зробити так, щоб наша громада стала громадою рівних можливостей і розвивалася. Будемо все для цього робити. Основною мотивацією для створення процвітаючої громади повинна бути любов до своєї маленької батьківщини. А найскладніше – змінити світогляд людей. Ніхто не приїде до нас в Україну створювати нову державу. Усе тільки в наших руках.

– Аби створити успішну громаду, треба володіти неабиякими управлінськими здібностями. Оцінюючи цих п’ять років, Ви, як керівник, вважаєте, що це позитивний крок?

– Це не тільки позитивний крок. Цих п’ять років стали для нас проривом. Адже за цей час нам вдалося більше зробити на нашій території, ніж за всі роки незалежності України. Кажу це відверто. Раніше про якісь великі інфраструктурні об’єкти, на які потрібно було декілька мільйонів, взагалі не йшла мова. Ми не могли дозволити собі якихось 100-200 тис. гривень навіть на поточний ремонт, не кажучи вже про капітальний. Після створення ОТГ велика частина податків залишилася у громаді і з’явилися кошти для розвитку. Це для нас був великий бонус, стимул для того, щоб об’єднуватися. За цих п’ять років, звичайно, не все зробилося, але дуже багато. Попереду також багато роботи. Те, що не робилося десятиліттями, не реально зробити за декілька років. Є у нас об’єкти, куди вдалося залучити кошти з державного бюджету, ДФРР, нашу дорогу Мамчури – Ясенів було включено до «Великого будівництва» доріг на Львівщині. Але для цього потрібно було рухатися. Треба було пропонувати, наполягати. Маємо створену комунальну службу, яку потрібно буде ще розбудовувати, щоби вона змогла обслуговувати ті населені пункти, що до нас доєдналися. Але це питання часу.

– Вам, як голові ОТГ, що принесло найбільше задоволення і найбільше, як кажуть, заспокоює серце?

– Звичайно, дорога. Адже це була вже не дорога, а напрямок. Здавалося, що ця мрія буде нездійсненною. Кілька років ми пропонували включити її у програму капітального чи поточного ремонту за кошти з обласного бюджету. Нам не вдавалося до тих пір, доки ми за власний кошт не виготовили кошторисно­-проєктну документацію, самі не зробили експертизу. Документи передали в ОДА і тоді департамент дорожнього господарства вже займався будівництвом. Для того, щоб щось зробити – треба почати.

Велика проблема також була зі школою. Тут була єдина котельня у підвалі і при тому не­ефективна. Діти мерзли на уроках. Утеплили приміщення за кошти соцекономрозвитку у сумі 2,7 млн. гривень, які допоміг нам залучити народний депутат Михайло Бондар. Також збудували нову котельню і діти відчули, що у школі дійсно тепло. Звичайно, є й інші об’єкти. Облаштували спортивний майданчик зі штучним покриттям. Ніхто не вірив, що нам це вдасться. Але ми його збудували. І коли їду ввечері і бачу, що там є молодь, діти, постійно відбуваються якісь турніри – це, звичайно, радує. За грантові кошти впорядкували стадіон у Заболотцях і приступили до впорядкування спортивних об’єктів у інших селах. Вже маємо зустрічі з спортивними активістами, футболістами з Ясенівської, Підгорецької територій. Весною приступатимемо до впорядкування стадіону у Ясенові. Є побажання, щоб збудувати спортивний майданчик зі штучним покриттям у Лучківцях чи в Ясенові. Планів у нас дуже багато – на три життя вперед! Сподіваюся, що задумане здійснимо.

– Ви першопрохідець на Бродівщині щодо створення об’єднаних територіальних громад. Зараз ще дві нових ОТГ. Що Ви можете сказати їм про початковий етап?

– Скажу, що буде складно. Ми вже пройшли такий, не дуже приємний період оптимізації. Необхідно вчитися жити за своїми доходами. Не можна «загрузнути» у видатках і не залишати грошей на розвиток. Думаю, що найперше необхідно зробити інвентаризацію майна і тоді дивитися, які є можливості. Коли є державні кошти – все відбувається по-іншому. Скажімо, не звертається увага на кількість кубів газу. Наприклад, на нашій території, крім тих, що доєдналися, уже немає газових котлів. Останній виключили років п’ять тому. Коли розумієш, що є тільки ті гроші, що заробили, ставлення до бюджету зовсім інше. Люди розуміють, що потрібно жити за доходами і використовувати кошти ефективно. Важливо шукати порозуміння з мешканцями, вони мають знати і бачити, що робиться, тоді будуть підтримувати.

Користуючись нагодою, хочу у цей передноворічно-різдвяний час побажати всім нам миру. Нехай 2021 рік стане нарешті роком миру. А також хочу побажати єдності, решту можна досягнути. Мир і єдність – це найважливіше.

Розмову вела
Надія ЗАБОКРИЦЬКА.