Діти – плід кохання двох…

Добрі, сильні та справедливі – саме такими ми сприймаємо своїх татусів. Вони завжди захистять та подарують надію. А ось їхня відсутність негативно впливає на подальше життя дитини. Наприклад, 85% дітей, які росли без батьків, мають порушення у поведінці, а такий же відсоток молоді у місцях позбавлення волі – це ті, які теж росли без батьків. Навіть найкраща материнська опіка не замінить присутності тата в сім’ї. Дочка бачить у ньому першого ідеального чоловіка, а син – кращого друга та приклад для наслідування.

Це – сім’я Бугаїв і в ній тато відіграє важливу роль. 35-річний Андрій та 31-річна Надія у щасливому шлюбі уже 9 років. Мають двох маленьких синів – Андрійка і Ромчика.

Коли інші пари знайомилися на вечірках чи святкуваннях – вони знайшли один одного у спортзалі Івано-Франківська. Так і розпочалася історія кохання… Але у 2014 році масова мобілізація на схід України не оминула й Андрія. Пів року чоловік відслужив у зоні АТО командиром взводу, оскільки навчався на інженера-технолога, а заодно й став офіцером запасу. А Надія весь цей час допомагала коханому з екіпіруванням (формою, берцами, бронежилетами) і продуктами. «Вона – природжена волонтерка! Коли побачить пораненого голуба чи їжачка – завжди приносить додому і лікує. А з кожної зарплати пересилає гроші онкохворим діткам»,– розповідає чоловік.

Андрій стверджує, що закономірність «Щаслива мама – щасливі діти» цілком виправдана. Час від часу він забирає дітей та іде з ними годувати лебедів чи прогулятися парком, аби мама відпочила, попила кави з подругою або почитала улюблену книгу. У них немає обов’язків жінки чи чоловіка – є спільні, коли Андрій може приготувати вечерю або помити посуд. «Його фірмова страва – макарони з любов’ю, – сміючись каже Надія, – але, якщо серйозно, запечена риба виходить у нього просто неперевершеною».

«Ми хочемо дітям дати дитинство. Купили їм дощовики та гумовці, аби вони бігали по калюжах і робили ті речі, які потім будуть згадувати з посмішкою у дорослому віці. Їхню поведінку ми не заганяємо в рамки», – розповідають батьки.

Зараз Андрій – начальник штабу батальйону військової частини на «Червоних казармах», та окрім того – тренер з карате. У майбутньому хоче, аби його «козаки» теж займалися спортом, вели активний спосіб життя, але силувати не буде. А сьогодні іноді бере старшого, 2-річного Андрійка з собою на тренування.

У сім’ї також є і свої традиції – старатися обідати і вечеряти разом, а на вихідних – подорожувати по району чи в гори. Головне для батька, – вважає Андрій, – це відповідати за свої слова перед дітьми, не обіцяти того, чого не можеш виконати.

«Діти – плід кохання двох людей, а не однієї. У їхньому вихованні мають брати участь як мама, так і тато. А я буду намагатися робити все, аби стати для них прикладом чоловіка та батька», – стверджує Андрій Бугай.

Кожен ранок у Надії та Андрія розпочинається з позитиву та щирих посмішок діток, а з часом батьки хочуть подарувати синам і сестричку.

Ліна ВОЙТЮК.