“Червона калина” літературно-мистецька сторінка. 30 років Незалежності України

 

У нашому брідському краї споконвіків шанувалося і зріло поетичне слово. Його магія одних надихає на пошук і свого місця у дивовижній благодатній майстерні рідної мови, іншим дарує отой «безсмертний дотик до душі», що підносить людське єство до незвіданих вершин, очищає, освітлює і облагороджує світ.

І поетичні доробки наших земляків, яким Творець дарував талант пізнати таїну рідного слова і нести його людям і поезії яких пропонуємо сьогодні нашим читачам, яскраве підтвердження цьому. А ще – вони є переконливим свідченням духовного відродження нашого народу за роки незалежності Української держави, 30-річчя якої відзначаємо сьогодні. Саме цій історично значимій даті і рідній Україні й присвячується цей творчий засів брідських поетів, як і цей випуск літературно-мистецької сторінки «Червона калина».

Твоя краса не згасне

Україно, земле мила,
Квітко сонячна й прекрасна,
Ти на світлий шлях ступила
І Твоя краса не згасла.
Сотні років твої діти
У борні творили славу,
Гинули найкращі цвіти,
Нині ж маємо Державу!
Незалежну, вільну в світі,
Правда, ще нам тяжко жити,
Але ми за це в отвіті
І не треба нам тужити.
Бо ж найкращу землю маєм,
І люд щедрий, серцем красний,
Тож, давайте, не зламаєм
Ті традиції прекрасні.
Не забудьмо ми героїв,
Що життя своє віддали,
За це Бог нас удостоїв,
Щоб світлішу долю мали,
Будували й пам’ятали –
Вони вмерли, щоб ми жили.
В праці щастя відчували
І співали, і творили.
То ж, берімось всі за справу,
І навчаймось в мирі жити,
Рідній Україні славу
Для прийдешніх сотворити.

Володимир ГУДИМА,
м.Броди.

Молитва

О Діво наша Пресвятая!
До тебе нині прибігаю.
Благаю в тебе на колінах
Добра і миру для Вкраїни.
Зішли нам ласки свої щирі,
Через Отця і свого Сина.
Щоб ми могли у мирі жити,
Тебе Пречистую славити.
Поглянь на тих синів і дочок,
Що нині стали у рядочок,
Щоб не пустити супостата
На рідну землю, в свою хату.
Дай їм терпіння сили й віри,
Щоб землю свою захистили,
Живі вернулися до хати,
Де їх чекає батько й мати.
Де їх чекають рідні діти,
Жінки, сльозами не раз вмиті.
Візьми усіх під свій Покров,
Даруй їм віру і любов.
Даруй їм в серці ту надію,
Що завтра поле будуть сіять.
Замінять дула автоматів
На трактори і на лопати.
Знов зацвітуть сади вишневі
Там, де земля зрівнялась з небом.
І прийде мир на всій Землі,
І хліб насущний на столі.

Надія Леськів,
м.Мадрид (Іспанія) – м.Броди.

Уклін тобі, моя країно!

Уклін тобі, моя Вкраїно,
Страждальна та навіки горда.
Вже вкотре тягне до загину
Чужа й своя ненависна орда.

А ти терпиш, як добра мати,
Годуєш, грієш свій народ.
Ніхто тебе не зможе подолати,
Поки на варті є один хоч патріот.

Ти світиш в темноті і звеселяєш в сумі,
До тебе діти линуть із світів,
Вночі,як мати, плачеш у задумі,
І день-у-день з колін встаєш впродовж років.

О рідна земле, встань і випрям крила,
Струси сміття з них все і бруд.
Хай впаде, згине вража сила,
Хай райський сад розквітне тут!

Любов ЧОРНА,
м.Броди.

Хіба десь краща є земля?

Чи в світі є ще десь країна
Така, як наша Україна?
Навколо глянь – ліси, поля…
Це наша, синку мій, земля.
Ти чуєш, як дзвенять струмки?
Ти бачиш, як горять зірки?
Послухай пісню солов’їв –
До тебе лине їхній спів.
А сонце як сміється з неба!
Чи щастя більшого ще треба?
Це квітне наша Україна
У Божому благословенні.
Донецький степ, карпатські гори,
Дніпро, Азовське й Чорне море
Мені всміхаються здаля.
Хіба десь краща є земля?
Весь світ, мій синку, обійдеш –
Вкраїни краще не знайдеш!

Микола СТОРОЖУК,
м.Броди.

У серденьку носи

Ти бачиш, сину, цю красу й тепло?
Поглянь на чорнозем, ліси і гори…
Люби! Цінуй! Шануй! Неси добро!
І пам’ятай, хто предки були твої!

Рости, мій сину, мужнім і здоровим
І Україну в серденьку носи…
Будь вільним, сильним і хоробрим.
Як треба буде, Правду захисти!

Не бійся жити, бо Господь з тобою!
І ангел-охоронець при тобі.
Ти пам’ятай завжди усіх Героїв,
Які віддали найцінніше в боротьбі!

Дивися, сину, – небо і пшениця,
І джерело, і чиста в нім водиця.
Запам’ятай, це – наша Україна!
То Мати наша і вона – єдина!

Наталія ШПАК-КУЧЕР,
м.Мадрид (Іспанія) – с.Нем’яч.

Україне є і буде!

Збудилась моя Україна,
За волю піднявся народ.
Невже Незалежна загине?
Невже подолає нас зло?
Вкраїнці, візьмімось за руки
І стіймо усі, як один,
Щоб більше ніколи манкурти
На нас не сталили шаблі.
Єднаймось, Карпати й Полісся,
Єднаймося, Галич і Крим,
Щоб більше ніколи чужинцям
Не праглось Вкраїну ділить.
Бо є Україна і буде!
В це вірять і мати, і син.
І те, що діди звоювали,
Зуміємо ми зберегти.
Я вірю: розквітне Вкраїна,
Поверне дітей з чужини
І вільної Неньки знамено
Ми з гордістю будем нести!

Ганна БОДНАРЧУК,
С.Черниця.

Рідна мова – стан душі

Що рідна мова? Стан душі моєї!
Мій повсякденний український стиль.
Не шкода буде колись вмерти з нею,
Вона живе в мені. Й на серці повний штиль…
Учу німецьку. Добре б знать французьку.
Тут «солов’їна» аж ніяк не йде.
Та серце не підкориться. Ні, дзуськи –
Лиш рідна мова рідною буде!
Бо як я скажу дітям, що люблю їх?
Як «Отче наш» читатиму щодня?
І навіть щирий український усміх
Таким не буде – мова ж не своя.
Чуже цікавить. Та своє – цінніше,
І мова тут найперша. Над усе!
Під неї мама немовля колише,
А згодом охрестить його несе.
Шануймо, рідні, і любімо мову.
Читаймо. Говорімо. Заспівай!
Таку дзвінку вкраїнську світанкову
І кольорову. Як весни розмай!

Тетяна СОРОКА,
м.Відень (Австрія) – с.Лукаші.

Хай вам щастить!

Так, вами буде ще пишатись Україна.
Ви – наша зміна горда й молода.
Ніхто не зможе вас поставить на коліна.
Вас не зламають відчай і біда.

Бо ви вже птахи іншого польоту:
Не ті, що ми, чи ті, котрих нема …
…Вони пройшли гулагівську Голготу,
Щоб ваших крил не обпекла зима…

Ви – наша юна віра і надія,
Ви – наша міць, хоробрість і краса.
Я вірю: сонце волі заясніє,
Бо з вами правда й сині небеса.

Велика честь – служити Батьківщині.
Гордився тим завжди козацький рід.
Не заростуть терном шляхи полинні,
Про вас з повагою ще заговорить світ.

Й розквітне серцем скріплена держава,
Наллється чистим золотом зерна.
Тож хай вас бережуть Любов і Слава,
Богиня Перемоги і Добра.

Володимир СЛАВІНСЬКИЙ,
м.Броди.

Земленько моя…

Квітуча земленько моя!
В обіймах я тебе тримаю.
Поживу соків я твоїх
Так спрагло й вдячно випиваю.

Я тими соками живлюсь,
Тобі і кланяюсь, й молюсь,
Цілую міцно і тулюсь,
Від тебе лиш любити вчусь.

Бо всіх ти, матінко, любила,
На своїм тілі розселила
І всім даєш своє добро,
І їжу, воду і тепло.

Годуєш, поїш, зігріваєш,
Дітьми своїми називаєш.
Не винна ти, що діти ті –
І не чужі, і не твої.

Та годі плакать і ридать,
І свою долю проклинать –
Багато маєш ворогів,
Ніхто би їм так не терпів.

Ти Божу заповідь сповняєш
І ворогів тих не караєш,
А просиш їх лишень любити.
Господь сам буде суд чинити.

О земленько моя!
Ти Божа, ти свята земля!
Люблю тебе, немов ікону,
І буду славити до скону.

Яра ГОРБЕЦЬ,
смт Підкамінь.