Додому > Новини > Будні машиніста: погляд з кабіни тепловоза

Будні машиніста: погляд з кабіни тепловоза

На фото: (зліва направо) Я. Ковальчук, В. Шелест і В. Цьолик.

Ще з дитинства мені було цікаво, хто і як керує електричками, тепловозами, поїздами. Думала, що машиніст натискає кнопку «вперед» і ця величезна залізна машина їде. Але ставши журналістом, маю можливість відчути «смак» різних професій, так би мовити, зсередини. Отож, перед Днем залізничника спілкувалася з машиністом у кабіні тепловоза. Здивувала кількість апаратури, приладів і всяких незрозумілих, особливо для дівчини, кнопочок.

Володимир Петрович Шелест – усміхнений, міцної статури чоловік, який вже майже 20 років життя присвятив залізниці. Він – машиніст тепловоза. Ця професія вимагає концентрації уваги і гарного стану здоров’я, доброго зору і слуху, стійкості до стресів й емоційного напруження. Володимир Петрович розповів, що кожного року машиністи проходять медичний огляд і їх навіть «крутять» на вестибулярному апараті. Роботу на залізниці за складністю та складом команди можна прирівняти до професії льотчиків. У машиніста в бригаді також є помічник (штурман) – Віктор Цьолик і складач поїздів (бортовий інженер) – Ярослав Ковальчук.

На вибір професії В.П.Шелеста, мабуть, вплинула робота його батька. Він теж був машиністом, брав, тоді ще малого Володю, з собою та відкривав тонкощі професії. А тонкощів ой як багато! Техніка стара, часто ламається, потрібно оперативно ліквідовувати поломку і не забути попередити по рації поїзд, який рухається слідом чи назустріч. Графік роботи машиніста сформований на місяць вперед. Основна вимога – між поїздками має витримуватися інтервал у 16 годин, щоб бригада могла відпочити. Також не можна працювати більше двох ночей підряд. Стандартний робочий день або ніч триває 12 годин. Часто зміни випадають на Новий рік або Великдень. Сміється, що у новорічну ніч за вікном видно, як спалахують салюти, а вони працюють. Володимир – тато двох дівчаток і люблячий чоловік. Незважаючи на те, що через роботу його часто немає на сімейних святах, родина все одно позитивно ставиться до його професії.

«Якщо помічник машиніста заснув, то машиніст спить давно», – так кажуть у народі, але насправді засинати нікому з них не можна і це ретельно контролюється. Найгірше у нашій професії, каже В. Шелест, коли виникають аварії та є постраждалі.

Усі бродівчани пам’ятають про аварію, що трапилася в Ожидові літом 2007 року. Тоді перекинулися і загорілися цистерни з фосфором, спричинивши одну з найбільших техногенних катастроф на території області. Коли всі виїжджали з міста або не виходили на вулицю, Володимир Петрович був першим ліквідатором катастрофи. Він відчіплював вагони, що вже горіли, від інших, підтягував крани для гасіння пожежі. Тоді залізничники ризикували своїм життям, вдихаючи пари фосфорної кислоти… На щастя, у Володимира Петровича через це проблем із здоров’ям немає.

Машиністи часто бачать усі пори року у всій красі. Часто зустрічають ранкове сонце. Можливо тому, цю професію можна назвати романтичною.

Ліна ВОЙТЮК.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *