Бродівчанка, яка створила власний бренд

Коли робиш улюблену справу, завжди щастить. Наприклад, мені щастить знайомитися з цікавими людьми, яким теж щастить – вони роблять те, що люблять. Цього разу мені вкотре випала чудова нагода поспілкуватися із неординарною людиною. Ця жінка присвячує себе творчим проєктам вже не перший рік, миготить на обкладинках глянцевих журналів та бачить сенс життя у допомозі іншим – це дизайнер Наталія Каменська, уродженка Бродів. Їй 37, вчилася у Бродівській школі №2, з відзнакою закінчила музичну школу по класу фортепіано. Її мама, Людмила Дмитрівна, працювала секретарем на швейній фабриці і часто брала дочку з собою на роботу, бо та дуже любила спостерігати за процесом створення різних одежин.

Потім Наталія вчилася у Львівському коледжі легкої промисловості на конструктора-модельєра. Там починала свою модельну кар’єру на так званих показах – демонструвала на собі роботи студентів. Пізніше надіслала своє резюме на конкурс реклами «Coca-Cola light», де з двох тисяч дівчат вибрали саме її. Так і зацікавилася цією справою й потрапила у справжню школу моделей. Їздила на різноманітні покази та фотосесії у Китай, Англію, Італію, Чехію, Сінгапур, Грецію та ін. Знімалася у кліпі Валерія Меладзе «Сахара не надо». До речі, коли була у Сінгапурі (2004 рік), розірвала конт­ракт з модельним агенством та прилетіла у Київ. Не могла спокійно працювати далеко від України, коли там відбувалася Помаранчева революція.

Разом із своєю шкільною подругою, Олесею Кононовою, з якою сиділа за однією партою, розпочали спільний бізнес – бренд одягу «KamenskaKononova», згодом перейменований у «LAKE». Вони шили одяг на замовлення, організовували власні покази, мали найманих працівників. Але після восьми років праці Наталія вирішує покинути цей проєкт і присвятити себе чомусь новому. Її новий задум – «Gunia project», заснований у 2016 році. Подорож у Карпати надихнула Н.Каменську до його створення. Там, на Гуцульщині, побачила ручні станки для ткацтва і дерев’яні купальні-валило, у яких перуть готове полотно із овечої шерсті, а згодом шиють гуні – верхній одяг, що є невід’ємним атрибутом побуту горян. Так і стартував бренд – з лінійки цих шуб, від яких і походить його назва. Згодом з’явився ряд з керамічних і скляних виробів, шовкових хустинок, свічок, прикрас…

 

Разом з чоловіком Ігорем Стеколенком – українським режисером, живуть у затишному домі на околиці Києва в районі «Осокорки». Виховують дворічну донечку Емму, якій вибрали міжнародне ім’я. З ними також живуть дві собаки – Бун і Груша. Ця сім’я веде здоровий спосіб життя: відмовилися від м’яса, займаються спортом, часто їздять на велосипедах. Наталія з Ігорем були на Майдані, де готували їжу і допомагали у госпіталях. Організували допомогу військовим АТО (ООС) і навіть купили навігатор для гвинтокрила. Коли є час, дизайнерка допомагає у притулках для бездоглядних тварин. Мій знайомий згадує, що кілька років тому Наталя передала у дитбудинок речі з модних показів, а діти ходили у цих «фешн»-вбраннях, поєднуючи їх з гумовцями.

Наталія Каменська черпає натхнення у малюнках своєї бабусі Галини Василівни, яка в 75 років почала писати картини маслом. Натхнення може шукати і на секонд-хендах. Якось і я бачила її на бродівській «гумці»…

Ліна ВОЙТЮК.